У 2009–му художникові Давиду Боровському виповнилося б 75 років. (До свого ювілею знаменитий філософ сценічного простору не дожив три роки). Ця дата та ще той факт, що театральні вистави не довговічні — з півтори сотні спектаклів, які оформлював Боровський, у діючих репертуарах нині залишається не так уже й багато — і підштовхнули керівництво Театру імені Лесі Українки, де починав сценограф, до організації такого фестивалю.

Відкриття другого крила «Мистецького арсеналу», хоча й тимчасове, однак уже встигло стати грандіозною подією в культурному житті столиці. Після закінчення «Гогольфесту» «Мистецький арсенал» продовжуватимуть реконструювати, а роботи там справді непочатий край. Дірки в підлозі прикриті дошками, зі стін сиплеться пісок, повно пилюки. Такі умови не прикрашають камерної, літературної, театральної сцени. Та, здається, від цього тільки виграє виставкова частина фестивалю сучасного мистецтва.

Організатори конвенту спочатку думали, що назвуть фантастикою вже саму можливість зібрати у вересні на «Зоряному мості» багатолюдну письменницько–видавничу тусовку. Мовляв, як і попереджали маститі профі жанру, криза планету не оминула, тому буде цього разу все по–скромному. Але, на щастя, фантастичною феєрією став зовсім інший факт. Незважаючи на цивілізаційні негаразди, творці іншої реальності за рік, що минув, явили світу рекордну кількість своїх романів.

Сьогодні у Чернівцях стартує ювілейна «Червона рута». Двадцять років тому — у 1989 році — у тому ж місті вона вибухнула потужною новою українською музикою й іменами, що за цей час не відійшли у небуття й не загубилися серед сонму «собі подібних»: «ВВ», «Брати Гадюкіни», «Кому вниз», Сестричка Віка, Марія Бурмака, Ірина Білик. Гілку першості серед фестивалів української музики «Червона рута» тримала до 1997 року, відкривши нам у Харкові Катю Чілі, «ТНМК», Юлію Лорд, «Тартак», потім конкурси теж відбувалися, але вже тихо і непомітно. Сьогодні «Червона рута» знову голосно повертається у музичний ефір країни. Але чи в тому статусі, що 20 років тому? У розмові з директором і батьком фестивалю Тарасом Мельником «УМ» відчула деякий скепсис щодо таких перспектив.