До 2010 року в Європі має сформуватися єдиний освітній простір. Про це в італійській Болоньї п'ять років тому домовилися поважні представники 29 країн континенту. Єдині стандарти з предметів обраної спеціальності дозволять студентові мандрувати освітніми закладами різних країн у пошуках найбільш прийнятного. Перший рік повчитися, скажімо, у Варшаві, другий курс завершити у Берліні, а на третій перевестися до Лондона. Максимально спрощена система переводу підкріплюватиметься ще багатьма перевагами. Серед них — єдині умови визнання дипломів усіх європейських університетів і не обмежене географією працевлаштування молодих фахівців.

На сьогодні можливостей для навчання безліч, було б бажання, гроші та час. На жаль, у людей, заклопотаних кар'єрним зростанням, за наявності перших двох пунктів не завжди є найважливіше — час. Тож і доводиться їм сушити голову над тим, як поєднати роботу з навчанням. У пошуках вирiшення цієї проблеми я зайшла на сайт Українського центру дистанційного навчання (УЦДН) (http://udec.ntu-kpi.kiev.ua), а згодом поспілкувалася з директором Центру та його заступником. «Специфіка українського терміна «дистанційне навчання» дещо відрізняється від європейського, — говорить Інна Малюкова, директор УЦДН. — На Заході заочної форми навчання тривалий час не було. Вона почала з'являтися лише у 80-х роках минулого століття.

Пригадаймо власне дитинство: хто не мріяв про наметову романтику, кашу з димком, розмови біля вогнища... А скільком таке випало? Для більшості лишилося нездійсненним, правда? Утім не менше шестисот юних сумчан наступного літа таку мрію реалізують. І це вже напевне. Бо в області почав діяти проект «Європа-вектор». Саме таку назву матиме літній наметовий табір... Ні — базова стоянка літньої краєзнавчої експедиції, що розташується у Лебединському районі Сумщини.