Кілька років тому мистецькі кола України здригнулися від безпрецедентної за своїм розмахом афери, жертвою якої стала відома художниця Тетяна Яблонська. У музеї Російського мистецтва в Києві за підтримки Дмитра Табачника було відкрито художню виставку «З приватних колекцій», одним із організаторів якої була галерея «Естамп». Резонанс від цієї події був досить несподіваним: виявилося, що ледь не чверть представлених в експозиції картин — підробки. Жертвами фальсифікаторів стали метри українського живопису ХХ століття — Тетяна Яблонська, Володимир Костецький, Сергій Григор’єв... Але спроби вказати організаторам на цю, м’яко кажучи, невідповідність дійсності наштовхнулися на шалений спротив з боку кураторів виставки. Останні доводили: всі представлені роботи є оригінальними! Й затято ігнорували обурення, зокрема, Тетяни Нилівни Яблонської, яка не бажала, щоб її прізвищем підписували підробки. Тетяна Нилівна, а згодом, після її смерті, дочка Гаяне зверталися до судів. Але, на жаль, усупереч здоровому глузду, рішення Шевченківського суду було не на їхню користь. Гаяне вирішила шукати справедливості за межами України й восени минулого року документи цієї справи були передані до Страсбурзького суду. А зовсім нещодавно про цю історію згадав інший її учасник — Дмитро Табачник. Ви думаєте, Дмитро Володимирович, нехай і з запізненням, спробував перепросити за той прецедент або хоча б його якось пояснити? Навпаки... В інтерв’ю журналу «Антиквар» колишній гуманітарний віце–прем’єр просто образив уже нині покійну Яблонську та її доньку. Щоправда, не називаючи прізвищ. Але про кого так «чемно» відгукується пан Табачник, зрозуміли всі, натяк більш ніж прозорий: «...после одной выставки живописи из частных коллекций, — цитуємо інтерв’ю, що називається «Дворяне с мещанами не стреляются»(!!!), — неврастеническая дочь очень известной украинской художницы устроила гнусную истерику по поводу того, что работы её матери, которые экспонируются на выставке, не являются подлинными». У такому ж дусі пан Табачник продовжив свої розмірковування на тему оригіналів та підробок у мистецтві. А ми вирішили, що буде справедливо, коли його «високомистецькі» тези прокоментує Гаяне Атаян.

На музичній карті світу за минулий рік українські кордони заштрихувалися густіше. Меломани на сон грядущий згадують поп–гастролі Muse, Placebo, Chemical Brothers, Елтона Джона, Джорджа Майкла, Маркуса Міллера, Faithless, Енріке Іглесіаса, Брайяна Адамса. Ще десять років таких темпів і до нас U2 з Coldplay приїдуть. На Євробаченні завдяки Вєрці Сердючці ми знову у числі фіналістів, на MTV Europe Musіc Awards наша Лама отримала премію Best Ukraіnіan Act. Фестивалів на наших теренах розмножилося, як кроликів, а музиканти, попри щільні графіки, все ж таки деякий час посиділи в студіях звукозапису і під кінець 2007–го презентували цілу торбу альбомів. Поки наші любі співаки і співунки не засіяли нас, як годиться, на старий Новий рік новими кружальцями, «УМ» розкладе по поличках компакт–диски, які познаходила під ялинкою. Адже за минулий рік музичний ВВП значно зріс і почастішали «круглі штуки» з музикою made in Ukraine. Між іншим, у цьому велика заслуга саме фестивалів. На Славське рок–фест компанія «УкрМюзік» відкрила «Гуцул Каліпсо» і «Н.Три». Якщо останні справді в порівнянні з динозаврами рок–сцени молоді і зелені, тому й першачок назвали «Якби я міг знати», і ручки дитини на обкладинці намалювали, то чернівецькі роздовбаї на 8–й рік свого існування нарешті дочекалися, що їм запропонували не без втручання товариства «Спортивні і культурні ініціативи» видати альбом «Рекет–Ґангстєра». Нашкрябали 13 пісень, які вже добре відомі з «живих» виступів у стилі фанк, ска, хіп–хоп. Попри те, свого шанувальника ватага завше знайде. Під їхні чудасії полюбляють «відриватися» музиканти з «Бумбокс», «ТНМК», «Гайдамаки», «ДримбаДаДзиґа», «Тартак» та «Інкунабули». Що не кажіть, а гуцулам щастить, як не з горами, то з шанувальниками.