Бізнес–леді, бордель–мадам, поп–принцеса

У президента Карімова є спадкоємиця — це старша із двох його доньок, більш кмітлива та ділова, 35–річна Гульнара. Щоб народ не забував про доньку хана, Гульнара нагадала про себе перед церемоніальними перевиборами Іслама Карімова — відкрила персональний сайт www.googoosha.uz, на якому постала в новому амплуа — поп–співачки з артистичним псевдонімом Гугуша.

Стомлена від державних та бізнесових справ, донька президента Узбекистану вирішила відпочити душею та записала 13 пісень, деякі на власні вірші. Перша прозвучала ще минулого року — пісня «Унутма мені» (у перекладі з узбецької — «Не забувайте мене»). Так і хочеться сказати: як про таку забудеш! У новій збірці Гугуша виконує пісні узбецькою, англійською, російською, італійською та французькою мовами. Це цілком пристойна попса пострадянського зразку. Про музичне оформлення потурбувалися члени колись популярного у СРСР узбецького ансамблю «Ялла».

Гугуша є черговим з довгої серії втілень Гульнари Ка­рімової. Першим була роль біз­нес–леді. Президентська донька була власником найбільшої в Узбекистані компанії стільникового зв’язку «Уздунробіта», яку вона 2005 року продала російській компанії за 212 млн. доларів. За нею залишаються інші прибуткові бізнеси — найбільший в країні цементний завод, золотовидобувна промисловість, а також індустрія розваг. Гульнара — власниця більшості нічних клубів Ташкента та мадам–бандерша секс–індустрії. В Узбекистані знають, що Гульнара збирає з провінції дівчат із бідних родин і змушує працювати повіями у своїх клубах. «Надлишок товару» збуває до нічних клубів Арабських Еміратів.

Водночас узбецька преса, яка підконтрольна президенту та його доньці, продовжує «продавати» Гульнару народу як успішну бізнес–леді й благодійницю, зокрема, з’являються статті про її діяльність як голови фонду «Форум культури та мистецтва Узбекистану» і ташкентського Центру політичних досліджень.

Ще одне «обличчя» Карімової, до слова, доктора політичних наук, — радник посла Узбекистану в Москві. Як насправді, то це посол при ній, а не вона — радник при ньому. Бо саме Гульнара вела переговори з «Газпромом» про продаж йому узбецьких запасів газу. Вела так сприятливо для «Газпрому», що після вдалого закінчення отримала, за чутками, «преміальні» від росіян у розмірі 88 млн. доларів з обіцянкою додаткових щорічних виплат упродовж усього часу дії угоди.

Але чи не найкращу операцію Гульнара «прокрутила» з іншою закордонною компанією. Свого часу президентська улюблениця вийшла заміж за топ–менеджера відділення «Кока–коли» в Узбекистані. Після кількох років життя в США і народження дітей шлюб з американцем розпався. Опіку над дітьми суд передав чоловіку, але Гульнара викрала їх і нелегально вивезла зі США. США видали міжнародний ордер на арешт спритної узбечки, і Гульнару, попри дипломатичний імунітет, таки заарештували в Об’єднаних Арабських Еміратах, коли вона відвозила туди чергову партію дівчат для борделей. Завдяки особистому втручанню Іслама Карімова Гульнару звільнили, але відтоді вона не може відвідувати країни, з якими США мають угоди про арешт та екстрадицію. Тобто для ташкентської світської левиці залишилися доступними лише нічні клуби Москви. Помста Гульнари була настільки солодкою для неї, як і гіркою та жорстокою для «Кока–коли». Діяльність компанії була ефективно обмежена в Узбекистані, податки на продукцію підвищені, а активи та майно фактично опинилися під арештом.