БЮТівські плювки в українську душу

Чергова сесія Полтавської міськради не дала згоди на спорудження в обласному центрі пам’ятника видатному землякові — голові Директорії, головному отаману військ Української Народної Республіки Симону Петлюрі. За такий пам’ятник проголосували тільки 19 депутатів, 11 висловилися «проти», ще 9, у тому числі й мер Андрій Матковський, утрималися. До необхідної більшості у 26 голосів не вистачило семи «петлюрівських багнетів». Таку арифметику очільники мерії поспішили назвати віддзеркаленням реальних настроїв полтавської громади, а саму процедуру прийняття рішення — ледь не апофеозом демократії. Хоча насправді все це нагадувало цинічний, добре зрежисований спектакль. Не лише тому, що голосів двох «помаранчевих» фракцій — Блоку Тимошенко і «Нашої України» — вистачає для ухвалення більшістю будь–якого рішення. За умов, коли до табору «петлюрівців» несподівано приєдналося кілька представників інших політичних сил, зелене світло для пам’ятника на сесії запалювалося без особливих зусиль. Отже, навіть формально все вирішила «мерська» позиція «безпартійного» БЮТівця Андрія Матковського та наближених до нього депутатів. >>

«І В’ячеслав Максимович був би мій Президент...»

Якби В’ячеслав Максимович зараз жив, то післязавтра йому виповнилося б 70 років. Мабуть, був би народним депутатом VI скликання від блоку «НУНС». Взагалі, згадуючи Чорновола, не раз ловиш себе на думці про намагання спроектувати його постать на сучасний час: а що було би якби Чорновіл зараз жив? Якою була б із ним Україна?.. >>

«Я хотів би ще раз прожити своє життя»

«Я, Чорновіл В’ячеслав Максимович, народився 24 грудня 1937 року в селі Єрки Звенигородського району Черкаської області у вчительській родині.
Родина зазнавала переслідувань від комуністичного тоталітарного режиму. В 1937 році був заарештований і загинув в ув’язненні рідний брат мого батька — Петро Йосипович Чорновіл. Зазнавав переслідувань і батько. Нашій сім’ї доводилося переїжджати з села в село, міняючи місце роботи. Під час війни ми жили в селі Гусакове, а після війни моїх батьків з трьома малими дітьми буквально вигнав звідти новопризначений директор школи — комуніст. Вигнав і з роботи, і з квартири... >>

«В’ячеслав Максимович часто казав: «Та що ви до мене ставитеся, як до пророка якогось — я ж звичайна людина!»

Народний депутат від «НУНС» Микола Кульчинський (нині — член партії «Наша Україна») упродовж багатьох років був активістом Народного руху України. Він очолював Полтавську обласну організацію НРУ й до самої смерті Чорновола був вірним його соратником. Під час поїздок до Полтави лідер Народного руху зупинявся у скромній двокімнатній квартирці Кульчинських. Як і Чорновіл, Кульчинський також був дисидентом і відсидів строк за антирадянську діяльність. >>

«Він мусив зійти з політичної арени»

У 1990 році В’ячеслав Чорновіл очолив Львівську обласну раду. В’ячеслав Максимович — людина опозиційної натури, вічний революціонер — уперше ступив у владні кабінети. Політолог Кость Бондаренко, нині — директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна — на власні очі бачив той період. Вони також були знайомі з Чорноволом. >>

«Хотілося більше часу бути разом...»

— Це був добрий, чуйний чоловік. Він відгукувався на людські турботи. Їв чи не їв, утомлений чи не втомлений, котра б не була година, хоч і вночі, — якщо хтось подзвонив, він був готовий вислухати. >>

За «сто грамів» — у сто разів більше?

У секретаріаті Президента вже завершено роботу над розробкою пакета законопроектів щодо безпеки дорожнього руху, і найближчим часом вони будуть передані на розгляд Верховної Ради. За словами заступника голови секретаріату Президента з правових питань Ігоря Пукшина, перш за все, пропонується відчутне збільшення рівня відповідальності за порушення правил дорожнього руху — окремі штрафи зростуть у десятки та сотні разів. Зокрема, це стосується покарань для нетверезих водіїв, хоча штрафи за водіння «під мухою» не стануть такими, як у країнах Євросоюзу — близько 1800 євро — не той рівень достатку. >>

Кальміус впадає в шахту імені Засядька

На донецькій шахті імені Засядька вже закінчили затоплення аварійної ділянки, до чого довелося вдаватися, аби нарешті приборкати підземну пожежу. Всього з річки Кальміус в аварійні виробки подали 944 тисячі 869 кубометрів води. Нині під землею, враховуючи, що немає небезпечної концентрації чадного газу, тривають аварійно–відновні роботи. Тут постійно чергують два відділення бійців воєнізованої гірничо–рятувальної служби, які контролюють повітря, оскільки не виключається можливість витіснення водою метану. >>

Не розлучусь із комсомолом...

Віднедавна у донецьких комуністів з’явився серйозний подразник — указ Президента України, де йдеться про можливість перейменування вулиць, площ та районів, які носять імена діячів радянської доби. Мітинг під категоричним гаслом «Руки геть від наших вулиць і площ!» відбувся на площі імені Леніна. Його учасники — переважно літні люди — рішуче засудили згадану ініціативу глави держави. Більше того, за словами керівника депутатської фракції КПУ в Донецькій обласній раді Сергія Ільїна, головним завданням нині є «захистити рідний Донбас від диктатури Ющенка». >>

Спадщина Лифаря повертається

Цілий світ знав його як Сержа Лифаря, соліста «Російського балету», — трупи Сергія Дягілева, яка виступала у Франції, як балетмейстера і танцівника Паризької опери, де його називали «богом танцю» і «добрим генієм балету ХХ століття». Але народився Сергій Михайлович Лифар у Києві і танцювати починав саме тут, у класі танцю при Київській опері. Він до кінця життя вважав себе українцем і киянином, тож маємо всі підстави пишатися ним, як нашим великим співвітчизником. У 2002 році, через шістнадцять років після смерті Сергія Лифаря, його вдова, Ліліан Алефельдт передала до Національного музею історії України частину мистецької спадщини та речей видатного танцівника: сценічні костюми, листи, нагороди — загалом понад 500 речей. Цього року пані Алефельдт через постійного представника України при відділенні ООН у Женеві Євгена Бершеду передала в Україну ще 300 предметів, пов’язаних з Сергієм Лифарем. >>

Київ «дарує» фортецю державі

Міська рада столиці передала музей–заповідник «Київська фортеця» в управління Міністерства культури і туризму. При цьому майно музею депутати залишили у комунальній власності, а не передали у державну, як планувалося раніше. Рішення, однак, задовільняє музейників, і вони не вимагатимуть наразі передачі майна у держвласність. >>

Удар у серце

Стали відомі подробиці резонансної загибелі 18–річного Юрія Сташенка, який помер 19 грудня у військовій частині в Лозовій, що на Харківщині. Спочатку в частині стверджували, що солдат начебто помер від нападу епілепсії. Пізніше розтин тіла загиблого показав, що смерть настала внаслідок удару в область серця, що викликало його рефлекторну зупинку. Як з’ясувало слідство, вранці після підйому в умивальній кімнаті виник конфлікт між двома військовослужбовцями строкової служби. >>

Новорічні «закупки» з державного гаманця

Міжвідомча комісія з питань державних закупівель розпустила тендерні комітети замовників торгів — за зловживання державними коштами. Про це учора на прес–конференції повідомив представник цієї комісії, голова правління Тендерної палати України Володимир Лаба. >>

Ідентифікація Довженка

Восьмисотсторінковий фоліант, відомий в Ук­раїні та за її межами, довженкознавець Сергій Тримбач писав майже чотири роки і, як прийнято казати в таких випадках, усе своє життя. Почалося все зі статті «Довженко и народная культура» в журналі «Искусство кино» в 1979 році, потім була робота в Кіноцентрі імені О. Довженка, багаторічна дружба із директором Музею кіно на кіностудії Довженка, покійною Тетяною Дере­в’янко, яка дружила із вдовою класика Юлією Солнцевою, були публічні лекції у США та Британії, робота в архівах і, нарешті, книга. Її — без перебільшення — чекали, адже вітчизняне довженкознавство не може похвалитися не те що версіями дослідників, а й навіть повною біографією людини, яка ввійшла у десятку кращих режисерів усіх часів і народів. Звичайно, книжка Сергія Тримбача «прийшла» не в пустелю — є книги Миколи Шудрі «Геній найвищої проби», Романа Корогодського «Довженко в полоні», Володимира Кудіна «Са–шко», Василя Ма­рочка «Зачарований Десною», але багатогранність і «непійманість світом» Довженка ще неосяжні. >>

«Може бути», а може — й ні

Сьогодні кіновиробництво в Україні активізувалося настільки, що новина про запуск чи прем’єру чергового фільму сприймається саме як новина, а не як сенсація, як це було кілька років тому. А тому продюсери, аби забезпечити своїй картині посилену, а не прохідну увагу народу, намагаються виділити ту особливість свого проекту, яка вигідно вирізнить його з–поміж інших кінопропозицій. Команда фільму «Може бути» позиціонує свою стрічку як першу комедію українського виробництва. Так би мовити, стовідсотково вітчизняну, адже тут усе своє — гроші, актори, «натура», — немає навіть натяку на копродукцію, ні творчу, ні фінансову, ні будь–яку іншу. >>

Василь Вовкун — з корабля на бал

Дипломатичні раути «Ми­стецт­во без кордонів» започаткувала екс–міністр культури Оксана Білозір. Позавчора гостей зустрічав новий, щойно призначений міністр Василь Вовкун — людина світська і з усіма тонкощами протоколу обізнана. Перших осіб, себто послів, у «Лаврі» було негусто, що й не дивно — Київ наразі потопає в корпоративах. У галереї компактно розмістилося «містечко» народних майстрів — вишивальниці, майстри лозоплетіння, різьбярі і навіть ковалі, виставивши готовий товар на продаж, показово майстрували свої промисли. Псували картинку ідилічної України, вбраної в новорічний дощик, фотопейзажі Леоніда Черновецького. Втім, судячи з того, що під багатьма розкатаними до великого формату фотографіями висіла табличка «продано», є в Києві любителі і такого «мистецтва». І видно, «рубка» за фотографії мера йшла не на життя, а на смерть, бо і триптихи довелося продавати по частинах — дві частини якогось зимового лісу вже продані, але є ще одна нічия. >>

Тріо для Європи

Позавчора на розгляд Ради Європи були направлені результати національного конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України. Згідно з вимогами, Україна мала обрати трійку найдостойніших кандидатів. З них на найближчому пленарному засіданні Ради Європи буде обрано лише одного. Шанси стати суддею Європейського суду мають заступник міністра внутрішніх справ Василь Мармазов, професор кафедри публічного права юридичного факультету Міжнародного Соломонового університету (Київ) Станіслав Шевчук та юрист Європейського суду з прав людини Анна Юдківська. >>

Податкові «маяки»

«Податківець завжди має ставитись до платника податків з повагою і водночас на законних підставах захищати інтереси держави. Але не дарма платники не поважають податкову службу, правилом якої стало — «показники за будь–яку ціну». У тому числі й через порушення податкового законодавства. Які можуть бути «маяки» щодо надходження коштів до бюджету, коли в законах чітко вказані строки сплати податків? Хаос відбувається і щодо відшкодування ПДВ. Працівників інспекції змушують безпідставно повертати реєстри з відшкодування ПДВ, непокірним оголошують догани. Акти документальних перевірок змушують погоджувати в обласній ДПА!». >>

Підполковник уважно слухає

У серпні цього року в Чернігові значний резонанс мало затримання співробітниками облуправління СБУ осіб, що прослуховували «на замовлення» місцевих чиновників та їхні високі кабінети. Тоді кримінальну справу за «прослушку» в місті порушили вперше. До складу нелегальної фірми входили колишні співробітники міліції, які не соромилися слухати навіть колег з обласного УМВС. Нині резонансна справа отримала логічне продовження: якщо тоді її порушили щодо виконавця, затриманого на місці скоєння злочину, то тепер – ще й стосовно організатора незаконної «прослушки». Як вдалося дізнатися «УМ», підозрюваним є колишній начальник міськвідділу міліції, а нині депутат міськради від Партії регіонів Дмитро Шевчук. >>

Дві сестри й одні заручини

Унікальна ситуація: Періс Хілтон заздрить своїй молодшій на два роки сестрі. І це при тому, що саме Періс у їхній сім’ї — суперзірка, а скромніша й тихіша Нікі переважно залишалася в тіні Періс. А тепер саме непомітна молодша виходить заміж, тоді як яскрава старша марно намагається знайти собі чоловіка. >>

Спірз вагітна

У сімействі Спірз черговий скандал. Цього разу відзначилася не Брітні, яка потроху позбавляється алкогольної залежності, а її молодша сестра Джеймі Лінн. 19 грудня вийшов черговий номер журналу «ОК!», в інтерв’ю якому 16–річна Джеймі зізналася, що перебуває на четвертому місяці вагітності. Батько майбутньої дитини — 18–річний Кейсі Олріджем. Із ним виконавиця головної ролі в популярному молодіжному серіалі «Зоуї 101» познайомилася кілька років тому. Власне, молоді люди навчалися в одній школі. >>

Ех, раз, іще раз...

Завтра в Узбекистані відбудуться президентські вибори, на яких чинного президента Іслама Карімова, котрий незмінно перебуває при владі з 1989 року, оберуть на третій президентський термін. Такі вже гримаси пострадянської «демократії» на теренах Середньої Азії. У Карімова офіційно четверо суперників, але їхні прізвища можна не згадувати. Ці маріонетки, натомість щоб агітувати за свою виборчу програму, переконують узбеків віддати голоси за Карімова. >>

Бізнес–леді, бордель–мадам, поп–принцеса

У президента Карімова є спадкоємиця — це старша із двох його доньок, більш кмітлива та ділова, 35–річна Гульнара. Щоб народ не забував про доньку хана, Гульнара нагадала про себе перед церемоніальними перевиборами Іслама Карімова — відкрила персональний сайт www.googoosha.uz, на якому постала в новому амплуа — поп–співачки з артистичним псевдонімом Гугуша. >>

Свято «жертвопринесення»

Щонайменше 50 осіб загинули та десятки отримали поранення внаслідок учорашнього замаху в мечеті поблизу міста Пешавар, що на північному заході Пакистану, повідомляє Бі–Бі–Сі з посиланням на місцеву владу. Терорист детонував вибуховий пристрій під час вранішньої урочистої молитви з нагоди великого мусульманського свята жертвопринесення (Курбан–Байрам), коли в мечеті зібралися близько тисячі віруючих. >>

Українка стала абсолютною чемпіонкою... США

Про те, що Таїсія Кузнєцова стала першою українкою, яка взяла участь у знаменитому турнірі сильних тілом «Арнольд Классік», «УМ» писала. Щоправда, її виступ був показовим, і результати не фіксували. Після того Таїсія разом із батьком–тренером залишилася за океаном на три місяці — прийняла пропозицію там потренуватися. Найголовніше — у США її помітили. Тож не дивно, що тендітна дніпропетровчанка саме на американських теренах досягла свого найбільшого успіху за вже десятирічну кар’єру в пауерліфтингу. По поверненні з–за океану спортсменка відразу зателефонувала до дніпропетровського корпункту «України молодої» й повідомила про перемогу на чемпіонаті США в абсолютній першості. >>

Шеві – в Грецію, Вороні – в Рим

Позавчора відбулися заключні матчі групового турніру Кубка УЄФА, які визначили останніх учасників 1/16 фіналу. А вже вчора жеребкування у Ньоні назвало пари учасників і цього єврокубка, і Ліги чемпіонів. >>

Виступ про вступ

Кабінет Міністрів розпочав ревізію сумнівних операцій попередньої влади. У зверненні до українців, яке показав телеканал «Інтер», Юлія Тимошенко назвала цю програму «всеукраїнською антикорупційною експертизою». «Ми повинні чітко знати, що вони встигли накоїти, — відзначила Юлія Володимирівна. — І я гарантую, що ми перевіримо кожну витрачену копійку, кожен тендер, кожну ліцензію, кожен незаконний акт приватизації. Нехай ніхто не сумнівається — за всі темні, незаконні справи доведеться відповідати». >>

Під тінню влади

Колишнього Прем’єр–міністра Віктора Януковича обрано главою опозиційного уряду. Відповідне рішення було ухвалене на засіданні «тіньового» Кабміну вчора. Майже всі міністри, які працювали в уряді Януковича, зберегли свої посади й у статусі опозиційних міністрів. >>

Кравченко — людина й університет

Таку пропозицію вдруге призначений міністром внутрішніх справ Юрій Луценко озвучив у залі колегій МВС під час урочистостей з нагоди Дня міліції, повідомили «УМ» у Департаменті громадських зв’язків МВС. >>