Степанівна
Пам'ятаю її страви, особливо каву. Вона була усім нам, що стояли на "нульовці" в Пісках, як мати.
Вона – цивільна, вона – мати шістьох дітей. Вона – та, кому можна відкрити душу, вона – перша і найшвидша допомога у Пісках.
Про Степанівну, її смачну каву, мудрість і безстрашність на фронті ходять легенди. Жінка вже понад два роки практично живе на нульовій позиції, там де навіть атеїсти починають молитись, а бажання жити більше схоже на мрію.
За плечима Степанівни – сотні збережених життів і ще більше зігрітих душ. Коли машина не їде, вона бере рюкзак, йде пішки і на руках витягає поранених. Навіть на війні жінка може зробити так, неначе ви вдома, де затишно і зовсім не страшно.
– У кожному негативі потрібно бачити позитив і цим усе сказано. З бійцями потрібно працювати не застатутом, їх треба розуміти. Вони часто приходять, аби просто поспілкуватись, аби їх зрозуміли, почули, втішили, аби скинути тягар з душі. На передовій, де ти постійно на волосинці від смерті, де біль, страждання, смерть – не просто слова, це дуже важливо.
Бійці розповідають, що навіть під час інтенсивних обстрілів, коли ризиковано вилазити з укриття, мати Пісок безстрашно мчить вперед. Адже під вогнем її чекають поранені, яких за будь-яку цінупотрібно евакуювати та перев’язати.
– На війну я йшла як медсестра, однак уже незабаром опанувала лікарську справу. Тут швидко можна стати справжнім професором – нема куди подітися. Іноді бувало стільки поранених, що починалась паніка. В такі випадки я просто виходила з медпункту і кричала щосили.
Окрім поранень, на фронті вистачає ще й іншої пошесті, яка вражає бійців. Що цікаво:чимало воїнів вкрай бояться стоматологів. Іноді навіть доводилось сидіти поруч чи тримати за руки під час неприємних стоматологічних маніпуляцій.
На фронті жінка проголосила певні правила. До неї в приміщення не можна заходити в брудному взутті, та йнапідпитку до Степанівни краще не наближатись. Забороняє жінка і лаятись поряд із собою. За лайливі слова доведеться сплатити штраф – п’ятдесят гривень. Та які б правила не встановлювала жінка, усі, без винятку, бійці лагідно називають її мамою.
– У моїй великій родині я не одна залишила звичне мирне життя. Два зяті пройшли АТО. Та й решта сім’ї активно допомагає фронту. Рідні, знайомі і просто небайдужі українці закуповують медикаменти, устаткування для шпиталю. Я перебуваюна волонтерських засадах, можна сказати в підпіллі. Це мій свідомий вибір, адже тільки таким чином мене ніхто не обмежує.
Степанівна розповідає, що коли приїжджає додому на відпочинок, її одразу тягне назад.
– Іду мирним містом, дивлюсь в обличчя людей і розумію, що війни тут немає. Народ бігає у своїх справах, і для них війни немає. Війна тільки для одиниць – тих, у кого хтось на ній загинув або зараз на передовій, а для решти…
Степанівна і зараз допомогає. Дякуємо!!!
Пам’ятаємо, як у післявоєнні роки сталінська камарилья вела боротьбу з т. зв. «космополітами», тобто тими людьми, які, побувавши в Європі, цікавились європейським способом життя, культурою, мистецтвом тих народів, яких московія «асвабаждала от гньота буржуазіі». >>
Якби не "знали, куди йшли" - то путінський бліц-кріг би вдався, і держава не мала б часу для отримання допомоги, організації спротиву та мобілізації суспільства. Не знали тільки, що цей час буде бездарно просраний. >>
В 1945 Корольова відряджають до Німеччини у складі комісії з вивчення німецької трофейної техніки, насамперед ракетної. В результаті з трофейного німецького ФАУ-2 зʼявляється перша радянська балістична ракета Р-1. >>
Керівникам бойових підрозділів не дали слова, ми не могли відверто поспілкуватися про реальні проблеми про забезпечення ЗСУ. Уявіть собі цинізм ситуації, зібрати бойових командирів для масовки і для шоу! >>
Нині ми отримали не просто поганий, а ще й запізнілий закон, який не посилить мобілізацію нових захисників, але цілком може послабити мотивацію тих, хто захищає країну вже не перший рік. >>
Відповідати за мобілізацію мають вмотивовані та компетентні люди. Міноборони та ТЦК нічого не роблять, чекають на добровольців та тих, кого інколи хапають у бусік. >>
