Школа життя

Школа життя

Серіали на наше телебачення вихлюпують тематичними хвилями: спочатку з далекого зарубіжжя сльозливі мелодрами, за ними — кримінальні історії, до яких поступово додаються аналогічні спочатку російські, а віднедавна і вітчизняні багатосерійні описи. Далі пішла медицина і «молодіжка». З останньої минулого року в Росії — одного з головних експортерів серіальної телепродукції для українських каналів — виокремилася шкільна лінійка: режисер Євген Лаврентьєв зняв «Барвіху», яку в жовтні запустив канал ТНТ. «Школа» Валерії Гай Германіки та Руслана Маликова — після виходу в ефір уже перших серій на російському державному Першому каналі — викликала багато нарікань. Депутати–комуністи і церковні діячі вимагали заборонити її показ.

Медичний бум,

Медичний бум,

Позапланово вітчизняні телеканали апробували тему здоров’я (що на рівні зі спортивною у різних аудиторій взагалі–то є однією з найрейтинговіших) ще минулої осені. Тоді на блакитних екранах про проблеми «свинячого грипу» розмірковували майже винятково політики. Рейтинги зашкалили, коли в одній зі студій з’являвся лікар із Харкова Євген Комаровський. Навіть якщо підґрунтям супертелеуспіху людини–профі була навколоепідемічна істерія і паніка з приводу відсутності в аптеках ліків, ситуація показала, що медичні теми глядачеві не байдужі. Наразі маємо два медичні ток–шоу — «Знахарі» на «Інтері», про яке «УМ» уже писала, і «Справжні лікарі» на «1+1».

Консиліум у «ящику»

Консиліум у «ящику»

На вітчизняних телеканалах не бракує політичних ток–шоу. Розширити тематичну лінійку формату програми–«говорильні» минулоріч спробував Перший Національний, запустивши проект «Батьки і діти», який — як і інші похвальні за задумом починання на державному каналі — не зумів стати повноцінним рейтинговим проектом. Ще можна згадати соціальне ток–шоу Наталії Розинської на тій же «першій» кнопці. Проте тільки його ведуча може самозакохано сприймати «Знайдемо вихід» як еталон.

Після новорічних свят на «Інтері» з’явилося медичне ток–шоу «Знахарі», що може стати першою конкурентоздатною ластівкою, за якою почнуть «підтягуватися» соціальні телепроекти на інших каналах.

Політ агітації

Старші журналісти і ті, яким випало навчатися на журфаці в міжсезоння між загниванням соціалізму та перебудовою, добре пам’ятають одну з основних тез марксистсько–ленінської теорії про засоби масової комунікації, які є одночасно джерелами інформації, пропаганди та агітації. Якщо абстрагуватися від колишньої ідеологічної основи визначення та сучасних демократичних декларацій про об’єктивність у ЗМІ, варто визнати: пропаганди й агітації у цю виборчу кампанію — особливо на телебаченні — було більше, ніж інформації.

Наш «Вогник»

Святковий проект, який глядачі державного каналу зможуть дивитися майже півтори години до опівночі та ще близько трьох опісля, має назву «Новорічний вогник». Із програмою, з якою багато років поспіль жили перед телевізором радянські глядачі, — «Блакитним вогником», що й донині зберігся на російському телебаченні, — проект нашої «першої кнопки» не сплутаєш. Бо співатимуть українські зірки і зірочки, у репертуарі яких — дві третини україномовних пісень. І ведучі Марія Орлова та Тимур Мірошниченко говоритимуть українською мовою не так, як Іван Ургант у новорічному гумористично–пародійному проекті каналу ICTV «Велика різниця по–українськи».

Виняток і правила «Першого»

За неповний місяць в ефірі «Першого Національного» з’явилися політичні ток–шоу «Золота булава» та «Українська рулетка». Обидва проекти об’єднує президентсько–виборча направленість. Проте якість у новачків державного каналу — діаметрально протилежна.

Зірка телебачення України

Учора в столичному Pіnchuk Art Centre Олена Франчук — дружина одного з найбагатших українців Віктора Пінчука і донька екс–президента Леоніда Кучми — презентувала бренд StarLightMedia, який віднині об’єднує «Новий канал», СТБ, ICTV, М1, М2 та «Куй–ТБ». Директором телегрупи призначено керівника ICTV Олександра Богуцького. Голова спостережної ради — сама Олена Франчук. Інвестори — Олена Франчук і Віктор Пінчук. За останні кілька років канали медіа–групи Віктора Пінчука поступово завойовують рейтинги. Так вдале позиціонування зробило лідерами молодіжного телеперегляду «Новий канал», чоловічого — канал ICTV. «Ми впевнені в успіху, — заявляє голова спостережної ради медіа–групи StarLightMedia Олена Франчук. — Бо ми виросли, а конкуренти впали».

Ольга Герасим’юк: Цей сезон для «плюсів» не вдалий

Ольга Герасим’юк: Цей сезон для «плюсів» не вдалий

Глядачам каналу «1+1» ще минулої весни обіцяли показати документальний цикл та оновлений проект незмінної ведучої й автора програми «Без табу», нині депутатки Ольги Герасим’юк. Проте плани не реалізовано й нині. Чому — ми вирішили дізнатися про це безпосередньо в пані Ольги, яка в ефірі «Плюсів» задіяна останнім часом лише як член журі проекту «Танцюю для тебе» (другий сезон поспіль).

Від російського — до свого та європейського

Від російського — до свого та європейського

Зовсім дивним виглядало оголошене у середині вересня сидіння на двох стільцях Євгенія Кисельова — на каналі TVi (шеф–редактор і ведучий авторської програми) та «Інтер» (ведучий ток–шоу). Пояснення російського журналіста «Валерій Хорошковський не проти» і тоді виглядали непереконливо. Минулої неділі, як уже писала «УМ», Євгеній Кисельов, за його словами, після тривалих роздумів, нібито раптово для керівництва TVi, оголосив про своє рішення залишити цей канал — з причини силового тиску на TVi одного з акціонерів — Костянтина Кагаловського. Про те, що відбувається на українському каналі, який з’явився в ефірі у березні минулого року й акціонерами якого спочатку були екс–заступник голови правління ЮКОСу, перший представник Росії в МВФ Костянтин Кагаловський та опальний російський бізнесмен Володимир Гусинський, ми поцікавилися у гендиректора TVi Миколи Княжицького.

Про мій вибір і ТБ

Як багато інших, я давно уже зрозуміла, що політики не можуть бути «білими і пухнастими», незалежно від кольору партійної символіки. Тому кожен виборець приречений обирати найменше «зло». Я твердо вирішила, за кого буду голосувати ще до заяви Юлії Тимошенко про лояльне ставлення до диктатури (якщо народ так хоче) в ефірі Савіка Шустера минулої п’ятниці. Прийняла рішення після нещодавнього інтерв’ю «УМ» із заступником голови правління СТБ Олексієм Мустафіним. Питання звучало так: «Якби в Україні не було подій 2004 року, якби Президентом не став Віктор Ющенко, чи могли б журналісти зараз, перед черговими виборами, працювати без темників?». Відповідь: «Я вибудовую причинно–наслідковий зв’язок по–іншому. Думаю, що Ющенко став Президентом, зокрема, й тому, що журналісти хотіли працювати без «темників», а громадяни хотіли отримувати неспотворену цими «темниками» інформацію». Невже зараз уже ніхто не хоче мати незаангажованість та об’єктивність у друкованих ЗМІ та на телебаченні?!»