1982 року на міжнародній конференції з голокосту й геноциду в Тель-Авіві молодий і ще маловідомий науковець Інституту українських досліджень при Гарвардському університеті Джеймс Мейс перший серед західних дослідників охарактеризував Великий голод 1932—1933 років в Україні як акт геноциду. «Примусова колективізація була трагедією для всього радянського селянства, та для українців то була особлива трагедія, — наголосив він. — Зважаючи на фактичне знищення міських еліт, вона означала ліквідацію їх як соціального організму й політичного фактору, приречення на становище, яке німці зазвичай називали naturvolk («первісним народом». — Авт.)».

«Любіть Україну» — так називається славетний вірш Володимира Сосюри, який у радянські часи був поетичним маніфестом патріотизму нескореної нації. Сьогодні ми хочемо сказати: любіть Україну так, як любив її Джеймс Мейс! Нехай ніхто не сприйме це за образу, але цей американець, в якого від народження не було ані краплі української крові, любив Україну сильніше, ніж багато українців. Великий правдолюб, він пройнявся нашим болем як власним...

16 вересня 2000-го зник Георгій Гонгадзе. У річницю цієї дати говорити, ясна річ, слід про найбільш знакового журналіста країни. Однак спочатку я хочу сказати про Настю Овчар. У неї з Георгієм є спільна кваліфікаційна ознака — вони з тих, кого використовують.

Учора, напередодні п'ятої річниці зникнення Георгія Гонгадзе — тепер уже Героя України, відзначеного найвищою нагородою на державному рівні, кореспонденти «УМ» вирішили побувати на вулицi, яка, за рішенням Київради, гідна носити ім'я Гії. Це — колишня Машинобудівна, що в промисловому районі позаду заводу «Більшовик». Враження — гнітючі...

У цей день рівно 60 років тому людство увійшло в нову еру. Атомна бомба, скинута на Хіросіму, без перебільшення, змінила хід історії — світ в одну мить опинився перед загрозою ядерної війни. Однак саме тієї миті, о 8-й годині 15 хвилин 30 секунд 6 серпня 1945 року, тисячі мешканців звичайного японського міста навіть не підозрювали, що їм судилося стати першими жертвами цієї нової ери. Вони готували сніданок, поспішали на роботу й до школи, планували відпустку й розраховували, як дожити до наступної зарплати. А вже наступної хвилини Хіросіма перетворилася на пекло.

Навряд чи у вітчизняній літературі ХХ століття знайдеться твір, який спромігся б посперечатися у славі наймістичнішого з романом Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита». Автор, киянин за походженням, написавши його, увіковічнив не лише московські закапелки, які сьогодні стали по суті «капищами» культу Булгакова, але, передусім... Київ. Це «місто-привид» переслідувало письменника до останніх днів життя, стало квінтесенцією його насиченого і драматичного творчого шляху.