Дослідницький робот «Софокл» — це скриня довжиною в метр і шириною та висотою в півметра, трохи схожа на дитячі санки. Але те, що він здатен робити, дозволяє заявляти про справжній прорив в українській археології. Це перший батискаф, розроблений і виготовлений в Україні. Днями завершилися його попередні випробовування, що тривали з серпня.

Встановленням сонячних панелей на даху зали Папи Римського Павла VI розпочалося перетворення Ватикану на першу країну світу, яка свої енергетичні проблеми буде повністю задовольняти за рахунок екологічно чистих природних джерел енергії.

Дивний усе–таки інструмент, цей прискорювач протонів та іонів, — адронний колайдер від ЦЕРНу — Європейської організації з ядерних досліджень, найбільшої у світі лабораторії фізики високих енергій. З одного боку, він здатний підтвердити або спростувати одразу кілька актуальних наукових гіпотез, зробивши тим самим справжній прорив у пізнанні Всесвіту. З іншого — викликає сповна виправданий містичний страх перед неминучим покаранням за майже біблійну надмірну цікавість. Існування певного ризику визнають і самі вчені. Правда, їх побоювання пов’язані не стільки із запуском гігантського прискорювача часток, скільки зі здатністю замовників цього експерименту розумно розпорядитися новітніми відкриттями. Причину цієї тривоги «УМ» роз’яснив доктор фізико–математичних наук, провідний науковий співробітник лабораторії ядерної фізики Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна Степан Дуплій. Свого часу він входив до колаборації (співпраці) CMS — одного з детекторів ВАК.

«Коли тільки створювалися технопарки, то у співробітників очі горіли від ентузіазму. А тепер ми як зацьковані після всіх перевірок і заяв політиків на кшталт того, що скільки у нас є технопарків, стільки буде і кримінальних справ», — каже виконавчий директор технопарку Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Олександр Мазур. Технопарк ІЕЗ ім. Є. О. Патона є провідним в Україні. Тут вперше у світі було створено високочастотне зварювання м’яких живих частин, і на сьогодні в Україні успішно прооперовано 10 тисяч хворих. Американські фахівці назвали цей проект «проривом у хірургії ХХІ століття». Робота одержала Державну премію України, захищена патентами України, США, Австралії. Також у технопарку ІЕЗ ім. Є. О. Патона створено найкращі у світі машини для стикового контактного зварювання високоміцних рейок швидкісних залізниць, що є лідерами на світових ринках та захищені 42 патентами. До речі, вони виграли тендер на реконструкцію залізниць Китаю. Проте державної підтримки технопарки не отримують — навпаки, урізається навіть те фінансування, яке передбачено законом.

За сумарними показниками, бюджетне фінансування української науки цього року вперше перевищило 1 млрд. доларів. Сума ніби вражає. Проте, за словами заступника міністра освіти і науки Максима Стріхи, на Заході мільярд доларів — це бюджет максимум декількох добрих університетів. Нещодавно Міністерство фінансів «зарубало» розроблений Міносвіти проект побудови службового житла для дев’яти тисяч молодих науковців: на це потрібен був мільярд гривень. «Я цікавився на своєму рідному радіофізичному факультеті співвідношенням талановитої молоді, і майже 80 відсотків із них — це не кияни», — каже Максим Стріха. Саме через неможливість отримати житло молодь іде з науки в інші сфери або ж емігрує. Про проблеми сучасної науки «УМ» розповідає заступник міністра освіти і науки, доктор фізико–математичних наук Максим Стріха.

Спадкові хвороби переслідували людство упродовж усієї його історії. Через непередбачуваність і «безпричинність» вони викликали у людей містичний страх. Їх сприймали як прокляття чи покарання богів. Таємниця походження спадкових хвороб стала зрозумілою лише тоді, коли в процесі розвитку генетики були відкриті механізми спадковості. Перше припущення про те, що спадкові хвороби можуть спричинюватися певними генами, було зроблено в 1809 році англійським фізіологом Арчібальдом Гарольдом у книзі «Вроджені порушення обміну речовин». Сучасній медицині відомо понад шість тисяч спадкових хвороб, кількість яких постійно зростає з відкриттям нових захворювань, та генів, що їх зумовлюють. Про досвід проведення молекулярно–генетичних досліджень спадкових захворювань в Україні розповідає завідувачка відділом геноміки людини Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, доктор біологічних наук, професор Людмила Лівшиць.

Нещодавно на шпальтах «УМ» із критикою Національного антарктичного центру виступив один із науковців, пан Міліневський, який очолював першу українську зимівку на антарктичній станції «Академік Вернадський», був начальником цієї станції, а потім заступником директора Центру з науки. У НАНЦ із такою критикою вкрай незгодні. Завдяки зусиллям колективу НАНЦ на станції здійснюється вже 13–та антарктична зимівка, кажуть у Національному антарктичному центрі. Успішно виконано всі зобов’язання перед Великобританією, обумовлені угодою про передачу станції «Фарадей» нашій країні, включаючи спорудження нового екологічно безпечного паливного баку на 200 кубів. Причому Британія подякувала Україні за все зроблене й виявила бажання продовжити співробітництво «на наступні десятиліття». «Немає ніякої «антарктичної зими», — переконаний директор НАНЦ, кандидат технічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Валерій Литвинов. — Тим більше що вона була на зламі, а нині вже повернула на літо, з чим 22 червня і привітав усіх полярників, які працюють на льодовому континенті, Президент України Віктор Ющенко».

Анатолію Григоровичу Іванову, фізику з Чернігова, не позаздриш. Шість років тому він написав і запатентував наукову працю, в якій виклав власну теорію функціонування Всесвіту і тепер лише спостерігає за тим, як астрофізики світового рівня відкривають давно ним відкрите. Якби не документальний факт у вигляді надрукованої книги, можна було б припустити, що інженер–практик видає бажане за дійсне. А так укотре доводиться переконуватися в тому, наскільки важко в нас талановитій людині пробитися до зірок і як бездарно розтринькується в Україні потенціал учених від Бога.

31 липня 1948 року. У Москві відкривається IV сесія Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. Леніна (ВАСГНІЛ). Саме на ній, по суті, відбувся розгром генетики, хоча війна з ученими–генетиками почалася ще в 30–ті роки. Серед найвідоміших репресованих учених були Ізраїль Агол (1891—1937), Микола Бєляєв (1899—1937), Микола Вавілов (1887—1943), Георгій Карпеченко (1899—1942), Григорій Левитський (1878—1942) та інші. Тобто до 40–х років генетична наука фактично була обезголовлена. Проте Трохим Лисенко, так званий «народний агроном», готував остаточний нищівний удар саме на сесії ВАСГНІЛ. Він свідомо не поповнював академію, незважаючи на те, що вакансії були, — чекав, доки «підростуть» його люди, щоб зайняти ці місця. А вільних місць для академіків ставало все більше — дуже багатьох заарештовували. Як наслідок, кількість академіків з 51 скоротилася до 17.

У липні Москву відвідав один із найславетніших учених світу — Джеймс Уотсон, співавтор відкриття подвійної структури ДНК. Спільно з Френсісом Кріком і Морісом Уїлкінсом за це відкриття вони отримали 1962 року Нобелівську премію в галузі фізіології та медицини. Незважаючи на те, що Джеймсу Уотсону вже 80 років, він продовжує активну наукову роботу. Під час свого перебування в Москві Джеймс Уотсон дав кілька інтерв’ю російській пресі, уривки з яких ми пропонуємо вашій увазі.