Про гурт «Пропала грамота» зараз не чули хіба що люди, які абсолютно не цікавляться українською сучасною музикою. Хлопці з Кам’янця–Подільського буквально за рік увірвалися до еліти вітчизняного музичного простору, видавши у 2007 році альбом «Цейво», і все минуле літо були жаданими гостями на різноманітних етнічних фестивалях в Україні.

Це місто якимось дивним чином постійно вабило людей, що в певні періоди проживали на території сучасної України. Хтось намагався спробувати на ньому міць своєї зброї, як–от князь Олег чи запорозькі козаки. Ще хтось шукав із ним союзу — гетьмани Петро Дорошенко та Юрій Хмельницький тому приклад.

Напевно, досі мало хто знав, що в нашій країні віднедавна знову існує Національна федерація водномоторного спорту, і її члени не тільки беруть участь у міжнародних змаганнях, а й перемагають на них. Наголос тут стоїть на слові «знову», адже з 2004 року Україну виключили з Міжнародної федерації цього виду спорту: через брак коштів наші водномоторники ніде не змагалися і навіть не сплачували членські внески «нагору». І це в країні, яка невдовзі святкуватиме століття вітчизняного водномоторного спорту: у 1909 році в Одесі відбулися перші змагання на катерах. Українці також були ініціаторами створення в 1954 році всесоюзної федерації цього виду в СРСР.

Збірна України зі стрибків у воду може бути зразком для інших наших команд. Мало того що її кістяк складає молодь, так ця збірна ще й гідно виступає на світовій арені. Одним із ковалів регулярних успіхів є 21–річний Ілля Кваша — стрибун із Миколаєва вже встиг і вибороти «бронзу» на Олімпіаді в Пекіні, і чемпіоном Європи кілька разів стати. Зовсім недавно він разом із партнером у синхронних стрибках Олексієм Пригоровим повернувся додому з двома золотими медалями чемпіонату Європи в Турині. Дивлячись на його досягнення, віриш, що головні перемоги як Іллі, так і інших наших стрибунів у воду ще попереду. Навіть враховуючи всі негаразди, які заважають вітчизняним «пірнальникам».

Ця людина є однією зі знакових фігур, за якими нашу країну впізнає цілий світ. Яна Клочкова разом з іншими успішними спортсменами своїми перемогами зробила для позитивного образу України чи не більше, ніж усі дипломати Міністерства закордонних справ разом узяті. Тиждень тому «Золота рибка», як прозвали плавчиню за її тріумфи на світовій арені, заявила про завершення «водної» кар’єри. Разом із Клочковою це зробив і ще один відомий вітчизняний плавець — Денис Силантьєв.
Але такий крок зовсім не означає, що ці відомі особистості забудуть про свій вид спорту. Яна та Денис переповнені амбітних ідей підняти вітчизняне плавання на новий рівень, тепер уже в ролі функціонерів. Про ці задуми, а також про причини, які змусили 26–річну плавчиню залишити великий спорт, і випитував у Клочкової кореспондент «УМ».

Колись із боксерського небосхилу зійде зірка Віталія й Володимира Кличків, і на арені з’явиться новий чемпіон, котрий також матиме відношення до нашої країни. Принаймні у цьому впевнені самі брати, і вони навіть називають ім’я свого наступника — Олександр Устинов.

У нашій країні зимові види спорту розвиваються в 17 регіонах, але перевагу при отриманні державної підтримки мають лише більш перспективні. Про особливості підготовки наших спортсменів до Олімпійських ігор 2010 року та пов’язані з цим негаразди (а як же без них?) днями на зустрічі з журналістами розповідав Даніль Амірханов — начальник відділу зимових видів у Міністерстві у справах молоді, сім’ї та спорту.

Як і в першому раунді єврокубків, на другому етапі українські клуби продовжують виступати за принципом «50 на 50». У двох стартових турах вони здобули дві перемоги на двох.

Подібну ситуацію в історії українського спорту годі й згадати: команда, представник ігрового виду спорту, не змогла виїхати на міжнародну зустріч. Йдеться про єдиного наразі нашого представника в жіночій частині єврокубків — волейбольну «Сіверськодончанку».

Осінь–зима — це час не лише «льодових» і «снігових» видів спорту, а й пора для змагань велосипедистів на треку. У цьому сезоні українські трековики великих зірок із неба не хапають, але деякими здобутками похвалитися таки можуть. Лідером нашої команди досить несподівано став зовсім молодий кримчанин Віталій Щедов. На Пекінській олімпіаді він «промовчав» (виступ української команди в гонці переслідування взагалі був провальним), але надалі — вийшов на перші ролі. На початку вересня у Польщі 21–річний велосипедист, який спеціалізується саме на гонках переслідування, тріумфував на чемпіонаті Європи в заліку молоді до 23 років. А далі прийшли значні перемоги вже й на великих «дорослих» стартах. На першому етапі Кубка світу в Манчестері Віталій здобув «бронзу», а на наступному, в Австралії, — «срібло». Відтак Національний олімпійський комітет у вересні назвав найкращим спортсменом України саме Щедова.
«УМ» привітала велосипедиста і з останніми успіхами, і з новорічними святами. Віталій прозвітував про свої здобутки та плани.