Апеляція на реабілітацію

Після шести місяців, проведених на лікарняному ліжку, дівчина заново навчається радіти життю і щодня робить спеціальну гімнастику для реабілітації. У загальній складності Саша перенесла п’ять оперативних втручань. Одне з них — складна і дуже болюча операція на зламаній щелепі. У нижню частину обличчя Олександри вставили спеціальні скоби і фіксатори.

«Птах гнізда Дніпропетрова» вилітає з клітки

«Птах гнізда Дніпропетрова» вилітає з клітки

Минулу ніч один iз найскандальніших очільників українського уряду Павло Лазаренко провів «на валізах» в очікуванні звільнення. Восени 1998 року, одразу після того, як Генпрокуратура України порушила кримінальну справу проти нього за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах, на одній iз прес–конференцій Павло Іванович заявив, що він не святий. За кілька місяців після цього — у лютому 1999 році — він утік з України, але опинився в американській в’язниці. Доля розпорядилася так, що нині майже повністю сивий 60–річний Павло Лазаренко виходить на волю саме 1 листопада 2012 року — у День усіх святих за католицькою традицією. На сайті Федерального бюро в’язниць США у загальному списку ув’язнених навпроти імені Pavel Lazarenko значиться саме ця дата звільнення. Невідомий точний час виходу Павла Івановича за ворота федеральної в’язниці Terminal Island у Лос–Анджелесі (Каліфорнія). Варто враховувати, що різниця в часі між градом Кия та містом янголів становить дев’ять годин. Отже, якщо у Києві — дев’ята ранку, то у Лос–Анджелесі ще північ.

«Україна молода» регулярно протягом цих чотирнадцяти років висвітлювала перебіг судового процесу Лазаренка у США та його будні за ґратами. Пропонуємо увазі читачів «УМ» найцікавіші факти, у тому числі й раніше невідомі.

Бойовий дух не реформувати за гроші

Вивчення уроків «помаранчевої» історії і причин швидкої здачі її надбань свідчить: осмислення української ідеї суспільством iще попереду. Зрозуміло єдине — того, що відбулося на київському Майдані в листопаді 2004–го, не було ніколи на 1/6 земної кулі — народ без пострілу і крові «задушив» владу. Зважаючи на події, які почали відбуватися в країні менше ніж за рік і те, як «відзначають» 22 листопада, стає зрозуміло: ані народ, який чекав цього все життя, ані ті, кого привели до влади, не зрозуміли того, що відбулося. Народ перестав боятися владу, відчув свободу і право на громадянську позицію.

Військовий журналіст Центральної телерадіостудії Міністерства оборони Ігор Рудич, відомий своїм спротивом цензурі ще в кучмівські часи, вже сім років розслідує діяльність міністра оборони (2005—2007), «непрохідного» кандидата в президенти Анатолія Гриценка. До приходу Гриценка на цю посаду він розслідував діяльність міноборонівських посадовців від Шмарова до Кузьмука. Але, як стверджує Рудич, розслідувати стало набагато важче саме за Гриценка. Бо журналіст отримував стягнення різної суворості, аж до попередження про неповну відповідність, яке Гриценко зробив доволі безграмотно в особистому кабінеті, тому й програв у суді журналісту. Апогеєм того переслідування стала дивна автомобільна аварія, яка спіткала Рудича після прес–конференції про руїну армії. Саме тоді журналіст завіз матеріали в газету «Сегодня», і там на нього чатувала «Сузукі Гранд Вітара». Але й це тоді не зупинило Рудича. Днями аналіз «наламаних дров» полковника запасу Гриценка фахові військові винесли на загал під умовним грифом «Невідновні втрати» на прес–конференції, яка мала назву «Невдала реформа чи спецоперація».

«Для них я й у тюрмі небезпечний»

«Для них я й у тюрмі небезпечний»

З Анатолієм Кондратьєвим, тоді першим заступником голови Солонянської райдержадміністрації, ми спілкувалися ще у серпні 2005 року, на хвилі Помаранчевої революції. Тоді на Дніпропетровщині вже лунало невдоволення від того, що в більшості сільських районів нову владу очолили зовсім не ті люди, які мали б втілювати у життя гасло «бандитам — тюрми». Лише кілька адміністративних одиниць стали винятком iз цього правила. Серед них і Солонянська РДА, яку очолив екс–очільник районної міліції, а під час президентських виборів — керівник районного штабу Віктора Ющенка, Петро Швець. Отож у Солоному склалася ситуація справді «без питань».

«Нашатирна справа»

«Нашатирна справа»

Коротко нагадаємо історію цієї справи: у вересні 2007 року в місті Жашкiв, що на Черкащині, стався прикрий випадок. Завідувачка дитсадка Валентина Василівна Македон, мати дружини Вадима Колесніченка Лілії Македон, під час сварки «скрутила» виховательку Хрущ Галину та влила їй у горло нашатирного спирту. Внаслідок цього жінка зазнала опіків дихальних шляхів та стравоходу ІІ ступеня. Сварка сталася після того, як вихователька обвинуватила доньку Македон у тому, що та не виконує свою роботу. Чотири судові інстанції визнали тещу одіозного політика винною. Однак після приходу до влади «регіоналів» терези Феміди почали хилитися на бік обвинуваченої — тещу Колесніченка виправдали. І навіть коли почалася апеляція, Валентина Василівна отримала винятковий привілей — суд провів виїзне засідання за місцем її проживання.

Зараз триває апеляція, однак засідання постійно переносили то через хвороби, то через відпустки суддів. Захист наполягає: справу навмисне затягують. Однак минулого тижня суд таки відбувся. Продовження цієї історії — в матеріалі «УМ».

Чи потрібен кулемет у домашньому господарстві?

Чи потрібен кулемет у домашньому господарстві?

Два кулемети, два автомати Калашникова, пістолет–кулемет, штик–ніж, десять гранат, десять запалів до ручних гранат та димових шашок, металеві корпуси мінометних мін, а ще тротил та близько ста набоїв. Отакий запас зробив 32–річний мешканець Серединобудського району вдома й зберігав усе в будинку та в сараї — «під рукою».

«Свиняча» справа

«Свиняча» справа

Уявіть: повертаєтеся ви з роботи додому, а на вході до під’їзду вас зустрічають невідомі, які без пояснень пропонують проїхати з ними. Вас тягнуть по асфальту, ви кричите, і на цей галас збiгаються сусіди, готові відбити вас від молодиків. Лише тоді невідомі демонструють міліцейські посвідчення. Щоб вам не міг надати захист місцевий адвокат, вас не везуть до райвідділку міліції, а одразу — до обласного центру. Ваш перший допит проводить не абихто, а начальник відділу слідчого управління, і лише тоді ви дізнаєтеся, що два дні тому проти вас порушили кримінальну справу за привласнення і розтрату державних дотацій на молодняк свиней. А затримали вас як підозрюваного у скоєнні економічного злочину через те, що ви нібито всі ці два дні... не реагували на виклики слідчого та переховувалися. Хоча ви ходили на роботу, віталися зі знайомими, ночували вдома... Після цього суд погодиться зі слідством і обере вам запобіжний захід — два місяці утримання під вартою на час слідства. А всі аргументи захисту, зокрема і той, що арешт є виключним заходом, а за економічні злочини нове законодавство від нової, стабільної, влади передбачає заставу, яку ваші рідні готові сплатити на час слідства і суду, Феміда просто не помічає. У рішенні суду про пропозицію застави не буде жодного слова!

Такі дива вітчизняної «правопохоронної» системи та «кривосуддя» сталися не з вигаданим персонажем, а з реальною людиною — 47–річною Людмилою Нікіткіною, головним економістом однієї з агрофірм Миколаївщини, долю якої завтра вирішуватиме Шевченківський райсуд столиці. Про нюанси її справді «свинячої» справи (і не лише тому, що в ній фігурують поросята) «Україні молодій» розповіли адвокати Нікіткіної та її друзі. Бо юридичні важелі захисники практично використали, єдина надія — на силу слова.