Любите тепло, море, пальми, спокій, дешевий бензин і не любите працювати, поспішати, прибирати, жити за розкладом та давати хабарі даішникам? Тоді вам потрібно жити в Лівії. Звісно, за умови, що вашою улюбленою стравою не є бутерброд із салом у супроводі чарки оковитої чи кухля пива. На таке в країні Вересневої революції та її мудрого і справедливого Лідера Муаммара Каддафі накладено табу.

Поки фракції й лідери коаліції чубляться, опозиція зацікавлено спостерігає за тим, чим усе завершиться. Схоже, найупевненіше в політикумі почувається саме Партія регіонів, для якої навіть перехід керівних однопартійців у «табір ворога» — не ознака розвалу, а привід для гордощів. Так принаймні випливає зі слів Тараса Чорновола, з яким «УМ» поспілкувалася напередодні завтрашнього з’їзду ПР.

Нарив, який давно визріває в парламентській коаліції, зрештою прорвався словесним потоком. Іще недавно Юлія Тимошенко наголошувала, що у відповідь на закиди з Банкової її політична сила й уряд смиренно мовчать, але тепер БЮТ похвалитися терплячістю вже не може. Чи є після цього шанс повернутися до співпраці в рамках коаліції? Чи на горизонті — наступні вибори? Відповіді на ці запитання чекати недовго.

«Коаліція демократичних сил пропрацює у такому форматі до останнього дня існування Верховної Ради шостого скликання». Цю фразу в розмовах із «УМ» учора переконано повторив не один «нашоукраїнець» і БЮТівець. Дати впевнену відповідь на запитання, як довго існуватиме сама ВР VI скликання, не наважився жоден. Привид розпуску знову завитав під куполом, і хоча обриси його поки що більш ніж примарні, у законодавчому органі відчувається напруга й неспокій. Утім «на люди» парламентарії намагаються демонструвати цілком протилежне: опозиція традиційно сипле іронічними шпильками в бік коаліції й переконує, що в разі чого завжди готова до дострокових виборів; коаліція намагається демонструвати впевненість у завтрашньому дні і своїй непорушності. Та вже з того, з яким полегшенням зітхнули «більшовики», коли після спроби спікера поставити на голосування внесення до порядку денного питання про оголошення дострокових виборів у Харкові «регіонали» заблокували трибуну, було очевидно: у коаліції таки щось негаразд.

У загальній свідомості той зиск, який можна отримати від співпраці з арабськими країнами, чомусь пов’язаний насамперед із нафтою. Щонайменше в одному сенсі це уявлення безумовно правильне: держави, яким пощастило бути розташованими на територіях, багатих покладами «чорного золота», завжди можуть похвалитися туго набитою калиткою. А отже, щедро і швидко платити за «музику», яку замовляють. Не скористатися цим і не запропонувати свою «програму» таким перспективним «слухачам» — щонайменше нерозумно. Тож не дивно, що свої погляди по той бік Середземного моря звертають дедалі більше європейських держав. Не стала винятком і Україна. У четвер наш Президент завершив візит до Лівії та Єгипту, який, судячи з коментарів глави держави, видався більш ніж успішним. Тепер головне — за емоціями від вдалого закладення фундаменту співпраці не розтринькати отримані можливості. «Ключ» від «воріт в Африку» ми отримали, але потрібно їх іще й відчинити...

Учора ввечері, вже після підписання цього номера «УМ» до друку, мало розпочатися засідання Кабміну, присвячене проблемі поновлення земельних аукціонів. Нагадаємо, йдеться про суперечку з цього приводу Президента та Прем’єра: Віктор Ющенко цього тижня зупинив постанову Кабміну про продаж земель несільськогосподарського призначення на аукціонах, у відповідь Юлія Тимошенко звинуватила Банкову в потуранні «земельній мафії». Перебуваючи з візитом у Єгипті, Президент відповів на запитання кореспондента «УМ» із приводу «земельного» скандалу у владі.

Учора, в заключний день візиту Президента Віктора Ющенка до Єгипту, ключовим було підписання угоди про співробітництво між двома країнами у сфері космічних досліджень та використання космічного простору в мирних цілях. «Це стратегічний документ, який­ визначатиме наші міждержавні відносини та відносини між відповідними корпораціями на десятки подальших років», — так прокоментував подію Президент. Угода вже реалізується: уранці Ющенко взяв участь у церемонії офіційного відкриття станції управління єгипетським супутником «Іджіпт Сат1», виготовленого в Україні й запущеного рік тому з космодрому Байконур українським ракетоносієм «Дніпро­1». «Це знак успішного виходу партнерства між Україною і Єгиптом на новий рівень», — заявив український лідер. Ющенко відзначив, що розвиток співпраці в космічній галузі був однією з провідних тем його переговорів із президентом Єгипту Хосні Мубараком напередодні. Ця зустріч відбулася в розкішному палаці лідера АРЄ, підступи до якого показово охороняють сотні автоматників.

Попри те, що Лівія і Єгипет мають довжелезний спільний кордон, релігію й певною мірою менталітет, включно з пристрастю до вивішування на кожному кроці портретів своїх лідерів, відмінностей між цими африканськими державами все ж чимало. На відміну від своєї західної сусідки, Єгипет активно розвиває туристичну галузь, має таке потужне джерело прибутку, як Суецький канал, і таку розкіш, як Ніл, завдяки чому палюча пустеля поступається місцем людям. У вівторок ввечері, залишивши з оптимістичним настроєм 5–мільйонну Лівію та її незмінного з 1969 року Лідера Каддафі, Віктор Ющенко прибув до вотчини п’ятиразового президента Мубарака, заселеної 77 мільйонами людей при майже удвічі меншій за Лівію території.

Віднині й Президент України «долучився» до Великої Вересневої революції — у вівторок увечері під час офіційного обіду керівник Лівії Муаммар Каддафі вручив Вікторові Ющенку відповідний орден. Сам лідер Лівійської революції тепер — кавалер ордена Богдана Хмельницького.

Із прохолодної київської весни в гаряче африканське літо прилетів учора Президент Віктор Ющенко. 7—8 квітня він здійснює офіційний візит до Великої Соціалістичної Народної Лівійської Арабської Джамахірії — держави, яка має для України неабияке значення з точки зору торговельно–економічних відносин. І не лише з огляду на величезні запаси нафти.