У Давньому Римі популярним був вислів: «Хліба і видовищ!». Пройшли тисячі років, і все залишилося на тому ж рівні — а люди як люди. В Україні до сучасного мистецтва, яке провокує, показує ницість і треш, ставляться критично, осудливо і неприйнятно. Особливо, коли у роботі художника йдеться про людські недоліки. Але якщо митці не будуть переосмислювати ситуацій, які показують, куди «котиться» країна, то одного дня нам уже не буде куди опускатися.
Усе почалося з армійських бронетранспортерів. БТРи Великобританії шокували жителів курортного французького міста Канн. На щастя, вони не були передвісниками війни на сонячному узбережжі. Таким чином актори з бойовика «Нестримні-3» — Сильвестр Сталлоне, Харрісон Форд, Мел Гібсон, Джейсон Стетхем, борець дзюдо Ронда Роузі, Антоніо Бандерас, Арнольд Шварценеггер та інші знаменитості вирішили прорекламувати свій фільм.
Його боялися і живим, і мертвим. Його могилу охороняли від людей в далекому 1914-му жандарми з гвинтівками, і навіть у 2010-му, коли Президентом став Янукович, міліцейські кордони тримали простий люд біля підніжжя гори. Що вже казати про 60-ті — 80-ті роки.
До 67-го Каннського кінофестивалю на Лазурному узбережжі Україна готувалася заздалегідь. Тож не дивно, що з понеділка вся увага кінокритиків і звичайних глядачів прикута до Українського національного павільйону, в якому створили міні-Майдан зi славнозвісною «йолкою», майданівськими шинами, шоломами і жилетами «преса» на честь журналістів, які постраждали впродовж цієї зими.
У «Мистецькому арсеналі» під час «Ночі містерій» у рамках виставки The Show Within The Show, присвяченої 450-річчю Вільяма Шекспіра, Національний центр Олександра Довженка представив німий фільм «Отелло» (1922) українського режисера Дмитра Буховецького. Кінокартина вперше була показана в Україні.
У суботу вперше разом із вісьмома країнами Європи в 11 містах України відсвяткували День вуличної музики. У Києві, Львові, Івано-Франківську, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Переяславі-Хмельницькому, Ужгороді, Хмельницькому, Тернополі та Чернівцях на вулиці вийшли всі, хто любить музику і готовий подивитися по-новому на те, що відбувається.
Ну що б, здавалося, Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини? Книжки та шафи — більш нічого. А люди приходять сюди по надцять разів, і їхнє серце, майже як у Шевченка, «б’ється — ожива». Відвідувачі щоразу довідуються про нову грань поета №1 радянської України, перекладача із майже 40 мов, міністра освіти, «підручникового» класика і автора «сонячних кларнетів».
Богдана Бенюка на творчому вечорі в київському Будинку художника закидали помідорами. Невідомі сиділи в різних сторонах залу. Наприкінці вечора в один момент атакувальники піднялися і просто в обличчя актору театру і кіно, народному артисту України, лауреату Шевченківської та Довженківської премій полетіли червоні плоди.
«Тут, у Києві, я бачив безглуздя вбивств, я бачив гідність людей, які помирали мовчки. Я бачив і день після — народ Майдану не святкував перемогу. Причина тому — десятки загиблих. Я хотів показати цю виставку в Києві не зволікаючи.
На ці вихідні Ерік Буве втретє завітав до Києва і в Національному художньому музеї зустрівся з відвідувачами, щоб розказати про себе та свої проекти.. Йому 53 роки, з них 33 роки він займається фотографією. Відвідав 128 країн. 27 років одружений. Має двох дітей — 23 і 18 років — навчаються в університеті у Парижі.
