Уже вдруге за останні два місяці представники Одеської міськради вимагають від власниці унікального балкона з українськими візерунками соняшника, калини, петриківським розписом і написом «Слава Україні!» замалювати націоналістичну окрасу міста.
Під Верховною Радою зібралися тисячі ветеранів Чорнобиля з усієї країни, які вимагали повернути їхні пільги, призначені ще в далекому 2001 році. Зараз же, за словами учасників акції, в новому законі ці пільги хочуть відмінити.
П’ятнична лібералізація умов купівлі–продажу валюти, про яку так довго говорив Нацбанк, відбулася за сподіваним сценарієм: від охочих придбати долари–євро наприкінці минулого тижня почали вимагати... копію ідентифікаційного коду.
Користуватися своїм пошуковиком з оригінальною і самобутньою назвою українці зможуть уже наприкінці листопада — на початку грудня. Як стверджують розробники проекту, Шукалка — це молодий інтернет–проект, який ставить перед собою досить високу мету, а саме — стати лідером на ринку пошукових технологій в Україні.
У березні Анатолія Голубченка, заступника голови КМДА з підготовки до Євро–2012, студенти мало не довели до сліз. У Будинку вчителя вдягнені «з голочки» студенти Лінгвістичного університету різними мовами говорили фразу «Ласкаво просимо в нашу сім’ю волонтерів».
Насичені фестивальні будні аж ніяк не зашкодили «Молодості» трішки спланувати перспективу і познайомити учасників та гостей з проектами, які, цілком можливо, будуть представлені у програмі наступних кінофестивалів.
Показ німого фільму під супровід оркестру — актуальний тренд в українському культурному просторі. Від Одеського кінофестивалю, де на Потьомкінських сходах нам показували «Броненосця «Потьомкіна» (1925) Сергія Ейзенштейна і «Метрополіс» Фріца Ланга (1927), й до «Молодості», де цьогоріч під назвою «Звуки «Молодості» поєднали дві прем’єри: німецький фільм «Маня» (1918) й український — «Два дні» (1927).
У знаменитому на весь світ сталінському таборі для дружин «ворогів народу» та членів їхніх сімей автор побував кілька тижнів тому. Власне, поїздка до Музейно–меморіального комплексу «АЛЖИР» (абревіатуру російською вигадали самі репресовані жінки — «Акмолинский лагерь жен изменников Родины») була одним із пунктів програми під час відрядження до Казахстану.
До нападу на пункт обміну валют злочинці готувалися близько тижня, але до місця його скоєння не дійшли кілька метрів. У результаті детально спланованої та майстерно проведеної спецоперації закарпатських убозівців не постраждали ні потенційні жертви нападу, ні оточуючі громадяни.
Новий спосіб видурювання чужих коштів і майна вигадав 32–річний кременчужанин. На посаду майстра з ремонту мобільних телефонів одного з тамтешніх сервісних центрів його взяли з місячним випробовувальним терміном.
