Шосткинські міліціонери викрили злочинну групу вчителів–розбійників i довели її причетність до скоєння шести квартирних крадіжок та чотирьох розбійних нападів. «Перші заяви від потерпілих почали надходити до міліції наприкінці минулого року. Розповідали про людей у масках, які серед ночі вдиралися до житла, зв’язували господарів і під загрозою смерті вимагали гроші та цінності, — розповіла «УМ» речник Шосткинської міліції Тетяна Міняйло. — Такі ж випадки зафіксували в Глухові та на сусідній Чернігівщині. Було зрозуміло, що діють ті самі зловмисники».

Про нібито викрадення дитини в Лебединському районі міліцію повідомила 27–річна мати. За її словами, вона лише на п’ять хвилин залишила візочок із дитиною на вулиці, а коли повернулася, дитини вже не було. Поруч із матір’ю — чоловік та двоє дітей від першого шлюбу. Сама жінка — на восьмому місяці вагітності. Як не поспівчувати їхньому горю?

Спершу для директора приватної фірми З. усе складалося напрочуд добре. Очолювана ним фірма тривалий час виготовляла обладнання з виробництва дизельного пального з насіння соняшнику та ріпаку. Така продукція має стійкий попит, а фірма — доходи. Проте надалі, як кажуть, жадібність фраєра згубила. З. нестерпно захотілося більше. Тож на сайті свого підприємства ще у 2008 році розмістив оголошення про наявність у нього диво–машини — установки з виробництва альтернативного біопалива з водоростей. А додане техніко–економічне обґрунтування справді революційної новинки тільки підвищувало довіру.

Квартира, яку 32–річна кременчужанка перетворила на міні–готель і здавала в оренду щодоби, відповідала всім стандартам комфорту. Тож задовольнила навіть особливо вибагливого до наявності сучасної побутової техніки заїжджого ровесника. Одразу вдарили по руках: гість одержав ключі від тимчасового гніздечка, господарка останнього — попередню оплату за добу проживання та ще й водійське посвідчення клієнта як заставу. Однак уже наступного ранку за постояльцем, як кажуть, і слід прохолов. А разом із ним зникли недешеві холодильник та телевізор... Щоправда, після того, як жінка звернулася до Автозаводського райвідділу міліції м. Кременчука, правоохоронці розшукали не тільки спритника.

Кримінальній казці 16–річної мешканки курортного Яремче прийшов швидкий кінець. Наче марево, розтанули солодкі спогади про поїздки персональним таксі до розташованого майже за 70 кілометрів обласного центру Прикарпаття, модні обновки та гучні розваги в тамтешніх кав’ярнях і барах.

Відсвяткувати справжнє, язичницьке (в день літнього сонцестояння), свято Івана Купала всі охочі вже традиційно могли на столичному Співочому полі, в «Країні мрій». Уже дев’ятий рік поспіль фестиваль, започаткований Олегом Скрипкою, збирає шанувальників українських традицій послухати кобзарів, поліпити глиняні горщики, навчитися народним танцям, ознайомитися з творчістю світових етно–гуртів і просто отримати задоволення.

Спершу здавалося, що «Країна мрій–2012» пройде з меншим ажіотажем, ніж зазвичай, — після заяв Скрипки про бажання співпрацювати з владою і його появи поряд із головою Київської міськдержадміністрації Олександром Поповим багато користувачів соціальних мереж пропонували оголосити Олегові бойкот. І перший день фестивалю, 22 червня, справді був небагатолюдним. Проте, швидше за все, причина не у втраті інтересу до фестивалю, а в тому, що перший день «Країни мрій» припав на робочий день — п’ятницю. Зате вже 23 червня шанувальники доброї української забави заповнили Співоче поле фактично по вінця.

Із самого початку треба погодитися з позицією греків, що справжні македонці — це вони, мешканці периферій Центральна Македонія і Східна Македонія–Фракія, а не населення т. зв. Колишньої Югославської Республіки Македонія. «То серби, перемішані з албанцями, — кажуть греки на сусідню республіку Скоп’є. — Їхню адміністративну одиницю й назву придумав маршал Тіто. Якщо вони македонці — то чому не можуть прочитати написи на пам’ятках часів Александра Македонського? А ми — можемо, бо це наш герой, наша мова, наша назва».

Саме в Північній Греції народився видатний завойовник — у місті Пелла неподалік Салонік; тут він збирав коней для свого походу — а в районі міста Кавала й зараз розвинуте конярство; тут була столиця його імперії, й Александра шанували, як бога.

Багато визначних місць у згаданих периферіях–областях пов’язані з великим полководцем. Утім, історія цих земель була б великою й без Олександра Пилиповича. Тут знайшли найдавнішу в Європі людину, тут народився Аристотель (у селищі Стагіра), звідси почалося хрещення Європи, тут розташовується православна автономія — святий Афон.

Визначальна ознака цих земель — те, що вони хоч і помережані горами, але дуже зелені. Соснові ліси, оливні гаї здіймаються на вершини й підступають упритул до моря.

«УМ» спробувала створити власний топ–9 туристичних міст і місць Північної Греції.

Через важкий стан потерпілих співробітники міліції на Донецькій залізниці поки що не можуть встановити картину сварки, що сталася між трьома працівниками залізниці й спричинила бійку із застосуванням холодної зброї. Як повідомляє «ТСН» iз посиланням на джерела у правоохоронних органах, у ніч на неділю, після чергової поломки корейського швидкісного потяга «Хюндай», начальник пасажироперевезень на Донецькій залізниці Міхненко та його перший заступник Аксьонов вирішили завітати до начальника залізничного депо Кутька.

Автомобіль в Україні знову хочуть зробити розкішшю. Гасла у влади традиційно хороші, але виллються вони у те, що, аби бути на колесах, нам знову доведеться платити більше. Мотивація перша: нові, звичайно ж, вищі мита на імпорт дозволять Україні розвивати власний автопром. Мотивація друга: таким чином ми зможемо залучати закордонні інвестиції у галузь. Логіка тут залізна і поставити під сумнів жодну тезу просто неможливо. Але, знаючи історію питання, ми бачимо: митні ставки, акцизи тощо на імпортні автівки підвищували вже не раз. Але це аж ніяк не вплинуло ні на інвестиції, ні на рівень вітчизняного автопрому. Навіть навпаки: нещодавно зупинився конвеєр, який випускав українських «автокалік» — ЛуАЗи, «Славути» і «Таврії».

Останніми роками великі футбольні форуми розширюють присутність різних держав у фінальних турнірах, намагаючись залучити до участі якомога більше вболівальників. Але не завжди це дає очікуваний результат. Так, минулих вихідних на чвертьфіналах чемпіонату Європи в Україні більшість глядачів були не з країн–учасниць.

Треба визнати: якщо ЧЄ–2012 б’є рекорди відвідуваності, то в Україні переважна частина фанів на трибунах — наші співвітчизники. Тоді як уболівальники з деяких країн Західної Європи не надто охоче їдуть у наші «палестини», аби підтримати свої збірні. Так, минулої суботи в Донецьку було зовсім мало французів, а позавчора в Києві дуже слабкою виявилася присутність італійців.

Перед матчем перекупники пропонують безліч квитків на великий футбол, причому іноді — менш як за третину номіналу.