Потужні лісові пожежі охопили одразу кілька популярних європейських курортів. Уже другий тиждень не вдається приборкати «червоного півня» пожежникам Каталонії — заважає сильний вітер, який дедалі більше роздмухує вогонь. Серед постраждалих територій — відома курортна місцевість Коста–Брава. Імовірно, ліси зайнялися через цигарку, яку викинули з вікна авто на шосе, що з’єднує Барселону з іншими приморськими містами.

Влада Сирії визнала, що володіє хімічною зброєю. І хоча режим Башара Асада запевнив, що використає її лише у випадку іноземної інтервенції, а не проти повстанців, міжнародну спільноту ця заява неабияк стурбувала. Хоча Дамаск не підписав Конвенції про заборону хімічної зброї 1997 року. Президент США Барак Обама одразу заявив: «Ми продовжимо тиск, аби Асад та його оточення зрозуміли, що світ пильно стежить за ними, і якщо вони використають цю зброю, то будуть притягнуті до відповідальності».

24 липня Церква відзначає пам’ять святої рівноапостольної великої княгині Російської (! — Авт.) Ольги. Ольга — перша російська свята. У святочній літературі її називають духовною матір’ю російського народу та «начальницею віри», — рече видання «Московія» з «Бібліотеки В.С.Черномирдіна». Треба ж таке придумати — російська свята! І це про київську княгиню Ольгу. Як доводить досвід Московії, красти можна не лише матеріальні цінності, а й духовні.

Із Західної Європи — епіцентру чергового економічного цунамі — за останній тиждень надійшло багато свіжих новин. Хороша з них тільки одна... Отже, державний борг Греції зменшився на понад 30%! І тепер він становить «усього лише» 132,4% від ВВП країни. Натомість, сукупний борг інших 17 країн, що користуються євровалютою, за останній квартал виріс до 88,2% від ВВП. Це, до речі, абсолютний рекорд за весь час існування валютного блоку. Тобто з 1999 року.

У червні Кабмін оприлюднив оновлену Енергетичну стратегію України до 2030 року, її обговорюють. Зміни до Стратегії, затвердженої у 2006 році, стали необхідними, бо цю програму було провалено. Показники 2010 року виявилися суттєво меншими за заплановані: видобуток вугілля 55 (у планах — 90,9) млн. т, нафти — 2,57 (передбачалося — 5,1) млн. т, газу — 9,7 ( розраховували на 23,2) млрд. куб. м, виробництво електроенергії становило 189, хоча сподівалися отримати 210 млрд. кВт/год. Не було збудовано чи модернізовано низку енергооб’єктів, не реалізовано видобуток енергоносіїв поза Україною. Державні програми не виконуються так само, як передвиборчі обіцянки, всю вину ж перекинути на «попєрєдніков» нинішньому керівництву не вдається.

Ворота Криму — Сімферопольський залізничний вокзал — щодня у цю спекотну днину «проковтує», за підрахунками тутешніх урядовців, близько 30—35 тисяч приїжджих. Додайте ще декілька тисяч авто– і авіатуристів — і набігає вельми солідна цифра. Офіційно подейкують про приріст відпочивальників на 10—12 відсотків у порівнянні з минулим роком. «Засмагле» відзеркалення вокзального пожвавлення — місцеві пляжі. Ще якихось три тижні тому в Алушті поряд зі мною морські хвилі розсікали одиниці (щоправда, через прохолодну воду). Тоді як позаминулими вихідними у Професорському куточку цього ж курортного міста зранечку прибережна смуга ледве не кишіла людськими тілами.

Театр імені Івана Франка звик до черг і ажіотажу. Народного артиста України Богдана Ступку не здивуєш оберемками квітів — його обожнювали у Києві, Москві, Львові, Нью–Йорку — скрізь, де він тільки виходив і починав казати текст ролі. Але такої кількості квітів, як українці принесли до труни головного актора України, художнього керівника Театру імені Франка, не бачила жодна зірка. Оберемками і попонами виносили їх через службовий вхід, а люди все несли і несли нові, побожно кладучи біля підніжжя сцени. У спальному районі Позняки, купуючи близько 11–ї ранку парну кількість гладіолусів, я почула від продавчині: «Ви до Ступки? У мене сьогодні цілий ранок купують для нього квіти». В метро ближче до станції «Хрещатик» люди з квітами були дороговказом до театру. Молода жінка з червоними трояндами в руках, вибачаючись, попросила провести до місця прощання. Ми познайомились, Маша приїхала з Івано–Франківська у справах і не змогла не попрощатися з великим актором. Одна черга шанувальників Богдана Ступки починалася на Городецького навпроти виходу з метро, інша — з вулиці Заньковецької. У натовпі — обличчя відомих режисерів, акторів, письменників і звичайних театралів, шанувальників акторського таланту Богдана Сильвестровича. Повертаються із заплаканими очима від театру Роман Балаян і вдова Сергія Параджанова Світлана Щербатюк , на службовому вході, де через рамку пропускають журналістів та урядовців, намагаються пройти кінорежисер Сергій Буковський із польськими кінематографістами і вдовою Івана Миколайчука Марією, біля входу бачу Ольгу Сумську.

У Києві працює унікальна школа, у якій дівчатка й хлопчики, хворі на дитячий церебральний параліч (зокрема й ті, які пересуваються на інвалідних візках), учаться у класах разом зі здоровими дітьми та нарівні з усіма «тягнуть» загальноосвітню програму. Батьки дітлахів із ДЦП навіть спеціально переїжджають до столиці з інших міст, щоб віддати своє маля до одного з 17 інклюзивних класів. Експеримент почався в 2006 році, а на сьогодні досвід школи № 168 уже рекомендовано освітянами до впровадження. Річ у тім, що в таких умовах діти­«візочники» починають вставати і навіть ходити! Єдина біда — нестача коштів на реконструкцію будівлі. У школі досі немає ліфта. А дитина на візку не може самостійно дістатися до кабінетів на другому та третьому поверсі по звичайних сходах. Тому впродовж навчального року учні старших класів щодня носять «візочників» на руках — і на урок, і з уроку. І так уже шість років! Зараз діти на канікулах, а працівники школи проводять традиційний літній ремонт. Учителі мріють про те, щоб держава нарешті виділила гроші на будівництво конче необхідного для інвалідів ліфта. Але схоже на те, що цьогорічний ремонт обмежиться лише фарбуванням, вимиванням приміщень та латанням дірок у даху...