Ми­ну­ло­тиж­не­ві сло­ва Ми­хай­ла Пог­ре­бин­сь­ко­го, ві­до­мо­го по­лі­то­ло­га і рад­ни­ка гла­ви Ад­мі­ніс­т­ра­ції Пре­зи­ден­та, про те, що ус­пі­хи опо­зи­ції на єв­ро­пей­сь­кій аре­ні, зок­ре­ма у ПА­РЄ, по­яс­ню­ють­ся пе­ре­ду­сім кра­щим знан­ням ан­г­лій­сь­кої мо­ви її чле­на­ми, гід­ні всі­ля­кої по­пу­ля­ри­за­ції. Як бу­де на­пи­са­но в ан­а­лах су­час­ної по­лі­тич­ної іс­то­рії, «те­ма важ­ная и ак­ту­аль­ная». Це від­к­рит­тя гід­не за­не­сен­ня до під­руч­ни­ків з між­на­род­них від­но­син та ін­ших пот­ріб­них у на­род­но­му гос­по­дар­с­т­ві на­ук. «Зрі в ко­рєнь!» — Козь­ма Прут­ков був пра­вий, хо­ча «языка­ми не вла­дел». Так ось.

«Батьківщина в неволі. Волю її треба здобути. Цього зможе тільки доконати українська збройна сила. І збройну силу України Ви всі мусите підготовляти! Ви мусите ненавидіти неволю та змагати до свободи й навчити цього других! Ви всі мусите навчитися воєнного діла, щоб вміти волю здобувати. Ви всі мусите витворити в собі таку віру й створити таку силу, яка у відповідний момент започаткувала б нову епоху, щасливішу, ніж літ тому десять взад». Ці слова з листопадового числа часопису «Сурма» 1928 року свого часу були програмою дій Української військової організації. УВО тоді стала предтечею ОУН, її керівник, полковник Січових стрільців Євген Коновалець, був першим провідником легендарної Організації українських націоналістів.
28 січня — 3 лютого 1929 року, тобто рівно 75 років тому, у Відні зібралися 28 представників нелегальних українських формацій — Української військової організації, Легії українських націоналістів, Спілки української націоналістичної молоді та інших. Учасників вікопомної наради було тільки 28. Проте заснована на установчому конгресі Організація українських націоналістів стала однією з яскравих сторінок вітчизняної історії ХХ століття.

Існує поширена думка, що очолювана Медведчуком-старшим Адміністрація Президента України, що розташована у відомій будівлі на Банковій, нині виконує ту саму роль, що й ЦК КПУ. Вибудована чільним адвокатом, заслуженим юристом і екс-лідером Партії прав людини вертикаль з усіх чотирьох цілком «незалежних» гілок влади змушує припустити, що химери остаточно переселилися в голови керівників держави з іншого, не менш відомого будинку, що наразі ремонтується навпроти.
Знайомство з унікальним «Радянським архівом» видатного дисидента-антикомуніста Володимира Буковського змушує до аналогій із сучасністю. Якщо є новітній ЦК, неподалік має бути і модерний КДБ. А й справді, хто нині виконує роль безпомильних і несентиментальних «комиссаров в пыльных шлемах», хто є бойовим загоном правлячого режиму, який готовий до розправи з кожним, хто не вважає, що «ученье Кучмы всесильно, потому что оно верно» (з проекту програми однiєї об'єднаної партiї 2004 р.)?..
Отже, КГБ сьогодні — це не СБУ, не РНБОУ і навіть не спецпідрозділи «орлів», тих, що «зовсім без моралі». Це топ-менеджери і президентські піарники. Адже саме підлеглі двуликого Медведчука (у сенсі: глава АП і лідер партії) найкраще запозичують і копіюють невмирущі методи чекістів з-під крила «залізного Фелікса».
Виявляється, що темники — це не вигадка клятих московських іміджмейкерів і доморощених політтехнологів. Це одна із давніх гебістських технологій.

Надія Красильнікова — мініатюрна, надзвичайно артистична і страшенно радикальна жінка. «Коктейль Молотова»: Юлія Тимошенко і Степан Бандера в одному флаконі. За фахом — оперна співачка, єдина комі, яка має колоратурне сопрано, лідер опозиційної партії «Дорьям асьнимос» («Захистимо себе!») — за громадянським покликанням.

Чи часто ми даємо «на хліб» жебракам чи особам непевної національності, які видають себе за циган? А власницям «сиротинців» для покинутих тваринок, які вряди-годи з'являються на Хрещатику з почтом колись чиїхось котиків і песиків? А у Львові, як з'ясувалося, дають — причому не просто так, а конкретно «на лапу».

Чи багато на вашій вулиці архітектурних шедеврів, побудованих у стилі нідерландського маньєризму XVI століття? Чи, може, ви ще десь бачили церкву, де під хрестом на куполі сидить... Ісус, а під ним напис латиною: «Перехожий, зупинись і подумай, чим страждання твої більші мого». Відтак постає питання : чому ви досі не чули про львівську каплицю Боїмів?