«Йолку» з Києва – на площу Петербурга

«Йолку» з Києва – на площу Петербурга

ОМайже місяць у Санкт-Петербурзі триває бієнале сучасного мистецтва «Маніфеста 10». І лише на днях дворічна виставка почала набирати рис того, чим і має бути така бієнале. Тобто відповідати місцю і часу, зачіпаючи насущні проблеми сьогодення, а не одні тільки питання естетики. Відбувається це в паблік-арт програмі, яку курує Іоанна Варша.

Жінка як куля

Жінка як куля

Нерозкрученим авторам не завжди щастить налагодити зв’язки із видавцями. Тим більше якщо це перша у їхньому житті книга. Тим більше якщо вони претендують бути письменником, твори якого продаватимуться.

Бук–арт на Миколи

Уперше за 12 років існування Київський міжнародний книжковий ярмарок «Медвін: Книжковий світ» проходитиме двічі за сезон, письменники між собою жартують, що це перезавантаження. 5—8 листопада, коли традиційно проходила книжкова виставка в експоцентрі «Спортивний», розважальної програми реалізувати не вдалося через епідеміологічну ситуацію, тому компанія «Медвін» вирішила втілити свої наміри в передріздвяному ярмарку «Книжковий світ» із 18 по 20 грудня. За словами Едвіна Задорожного, директора виставкової компанії «Медвін», таке рішення цілком логічне, бо у цей час усі шукають подарунки на Святого Миколая і новорічно–різдвяні свята.

Вар’ятство як фішка

Вар’ятство як фішка

Не обов’язково бути на Балканах, щоб грати балкансько–циганську музику. Цей жанр завдяки божевільній енергії давно став міжнародним і популярним у всьому світі. Хвиля балканізму докотилася і до Києва — 4–5 грудня у Палаці Спорту кияни вперше змогли нагулятися на фестивалі балканської музики Balkanfest так, що аж гай шумів. Таких веселощів на наших теренах давно не спостерігалося.

Бі–БІ–СІ відзначило «Таке»

Бі–БІ–СІ відзначило «Таке»

Відомому письменнику Юркові Іздрику на день народження син сказав: «Старий, для сидіння на троні благодаті у тебе все є. Так що бажаю тобі тільки грошей». Автор здогадувався, що побажання сина спрацюють буквально за декілька місяців. Але Іздрик знав, що з написанням збірки «Таке» він «став сумирним, тихим та тверезим, богобоязливим». Тож коли минулої п’ятниці в офісі Британської ради в Києві Іздрика оголосили лауреатом конкурсу «Книга року Бі–Бі–Сі» і посол Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії Лі Тернер вручив йому помаранчевий конвертик із 1000 британських фунтів стерлінгів, письменнику залишилося лише процитувати Джонні Депа: «Вау!»

У клюбі будуть танці

У клюбі будуть танці

На початку року у приватній розмові батько перших у Києві етно–диско–вечорниць Олег Скрипка жалівся «УМ», що в столиці народну забаву не вигідно проводити. Мовляв, на квитках не заробиш, слави не здобудеш, організовувати вечірки варто вряди–годи, щоб не забували, але й не звикали. Етно–диско–вечорниці у стилі Скрипки, які розпочнуться 4 грудня в Одесі, набули присмаку не народної забави в затишному куточку, куди зимовими вечорами тягнеться молодь, ніби там медом намазано, а масового дійства. Із залу при Могилянці зі своїм проектом він перейшов у Палац спорту, де 7 січня на широку ногу відгуляє свої вечорниці. «Якщо б у Києві був клуб, де б вчили народних танців і виступали етнічні колективи, я б з радістю туди заходив повеселитися», — зізнається Скрипка. Тепер Олег зможе щовівторка повправлятися у гопаку в арт–клубі «Київ», що в кінотеатрі «Київ». Першого грудня тут стартував проект «Етнічний вівторок», який запровадили Анна Балакир, співорганізатор фестивалю «Рожаниця», та учасник колективу «Божичі», керманич мистецького об’єднання «Глечик» Валерій Гладунець.

Талановитий і дружній

Талановитий і дружній

30 листопада у Театрі ім. Франка зібралося стільки глядачів, ніби на прем’єру вистави року. Хоча того вечора ніякого шоу і філігранної гри мастаків сцени не передбачалося. Вечір присвячувався світлій пам’яті відомого драматурга Ярослава Стельмаха, якому в цей день виповнилося б 60 років. Посередині сцени на тлі зоряного неба висить портрет красивого чоловіка. Саме таким, ніжним і трішки саркастичним, Ярослава Стельмаха упродовж 10 років пам’ятають «франківці». Вистава «Кохання у стилі бароко, або Любов із неохоти» за його п’єсою щоразу закінчувалася аншлагом. Актор Олексій Богданович зіграв у ній Графа. «Я приятелював зі Славою. Це були неймовірні часи, проведені з прекрасною людиною. Ярослав приходив на всі репетиції. Ми, актори, часто перебрешемо текст, викручуємося на ходу. Він ніколи не підвищував голосу, ставився до нас з великою повагою. Бувало, підійде, візьме за руку і таким спокійним голосом промовить, дивлячись прямо у вічі: «Я тебе дуже прошу, зроби так і отак». Після цих слів ніхто не дозволяв собі халтурити», — згадує Богданович.

Світ ловив її, та не спіймав

Світ ловив її, та не спіймав

Декілька років тому про могилу Зінаїди Тулуб на центральній алеї Байкового кладовища мало хто знав. Минулої суботи на поминальну літію прийшло чимало людей, щоб поминути відому письменницю, авторку історичних романів «Людолови» і «В степу безкраїм за Уралом».

Перезавантаження «Кінопанорами»

Перезавантаження «Кінопанорами»

Завтра після тривалої перерви на вулиці Шота Руставелі відкриє двері ще один столичний кінотеатр — стара добра «Кінопанорама». Директор закладу Наталя Соболєва не дуже втішена відновленням роботи, адже всі знали, що у червні «Кінопанораму» закрили на капітальний ремонт. Пройшло майже півроку, а в кінотеатрі так і не змогли нічого оновити. У залі ті ж самі тверді протерті стільці, стіни не побілені, лише у фойє поставили нову барну стійку і на замовлення зробили красиві дизайнерські диванчики.

Діалог із кольором

Діалог із кольором

На Подолі після підпалу і двомісячної перерви відкрився арт–центр «Я Галерея». Першою стала виставка львівського художника Ігоря Яновича «Діалог». Цей проект задумувався ще на початку літа під кодовою назвою «Простір». Павло Гудімов, куратор «Я Галереї» побачив паралель між нео­авангардним живописом Яновича і бароко, яке руйнується. Тож порадив художнику задуматися над сакральним мистецтвом і спробувати передати відчуття минущості. Не встиг Янович засісти в майстерні над задуманим проектом, як прийшов час їхати на пленер до Польщі. Звідти й привіз перші картини, які абсолютно відрізнялися від попередніх. «Ігоре, а ти добряче змінився», — перші слова, які Гудімов зміг сказати Яновичу після повернення. Ці роботи вже не могли називатися «Простором». Картини із широкими мазками і вільним польотом вимагали, щоб із ними хтось поспілкувався, щоб відбулася реакція взаємодоповнення. Так народився проект «Діалог», у якому живопис Яновича поєднується з дерев’яними скульптурами ХVІІІ століття з приватної колекції Гудімова.