25 січня ми надрукували матеріал «Листоноша стукає у двері. Але не в кожні й не щодня», у якому йшлося про факти неналежного виконання своїх обов'язків державним підприємством «Укрпошта». Перша ж реакція на цю публікацію — від групи листонош села Літин Вінницької області — стала певною несподіванкою для самої редакції. Адже, незважаючи на цілу низку зауважень, висловлених на адресу поштовиків, вони... щиро дякували нам за цю публікацію і просять допомоги.

У Запоріжжі можуть зупинитися тролейбуси і трамваї. Попри те, що з 1 лютого пасажири платять за проїзд по 75 копійок —у півтора раза більше, ніж у Донецьку, Дніпропетровську, Львові, Сімферополі, Рівному... У КП «Запоріжелектротранс» визнають, що середньодобова грошова виручка від 42—44 до 63—66 тисяч гривень. Однак уряд Віктора Януковича «пригальмовує» державні субвенції, які запорізьке КП має регулярно одержувати за перевезення 234 тисяч пасажирів-пільговиків.

Iз власного досвіду знаю, що замовити коминяра і допроситися його — справа марудна. Адже, як правило, сажотруси — люди зайняті, робочий день у них розписаний та й затриматися можуть на невизначений термін, а то й зовсім не прийти. Бо ж у древньому Львові, а особливо у центральній його частині, комини такі ж давні, як і будинки. Десь комин забився, десь димар обвалився. Тож затриматися на такій проблемній адресі можуть надовго. Вже не кажу про нарікання з боку сажотрусів на важкі умови праці при зустрічі: горища здебільшого завалені всіляким непотребом, а димовентиляційний канал треба «просвітити» та «продути» по всій його довжині, щоб переконатися у його дієвості та справності. А зарплата, як правило, мізерна, якихось 500 грн.