Щастя зіграти на центральних кортах одного з турнірів «Великого шолому» випадає далеко не всім. Але такий шанс подарувала більшості тенісистів примхлива австралійська погода, що змусила організаторів проводити всі матчі на двох головних хардових майданчиках «Мельбурн -парку». Адже тут є розсувний дах, який оберігає гравців від дощу і частково від спеки.

За прогнозом багатьох фахівців, нинішня континентальна першість має стати поворотною в історії фігурного катання. А точніше — документально затвердити кінець епохи панування знаменитої російської школи. Звісно, справжні шанувальники цього красивого виду спорту з великою повагою ставляться до російських чемпіонів різних поколінь — від Людмили Білоусової з Олегом Протопоповим до Олени Бережної та Антона Сіхарулідзе. Але сухі факти, зокрема результати останньої серії Гран-прі, невблаганно свідчать: «золота копальня», якою так пишалися російські чиновники, майже спорожніла. Після того як великий спорт залишили тріумфатори Турина-2006 — спортивна пара Тотьмяніна/Марінін, танцювальний дует Навка/Костомаров, одиночник Євген Плющенко, бронзова призерка останньої Олімпіади Ірина Слуцька — стало очевидним, що гідної заміни лідерам у російській збірній немає.

Непогано виступають представники України на ХХІІІ зимових студентських іграх в Італії. Хоча цьому є своє пояснення: тоді як більшість делегацій надіслали до Турина «простих» студентів навчальних закладів, під нашим прапором на білі арени Універсіади виходять здебільшого професійні спортсмени, які мають студентські квитки. Та хай там як, а станом на ранок понеділка наші здобули вже вісім нагород.

На чемпіонаті світу в Німеччині після двох турів початкового раунду у трьох групах із шести вже визначилися дуети найкращих, які достроково оформили перепустки до наступного етапу (за регламентом, продовжувати боротьбу за нагороди дозволяють два перші місця). На щастя, у квартеті В, де виступає збірна України, другий ігровий день не розставив крапки над «і». Якби позавчора підопічні Сергія Кушнирюка поступилися команді Ісландії, то втратили б шанси пробитися і до чільної дюжини, і на Олімпійські ігри. Але «синьо-жовті», всупереч багатьом прогнозам, таки дотиснули потужних вікінгів.

Неспішний біг українських «стріляючих лижників» на дистанціях найбільших змагань неодноразово викликав нарікання і вболівальників, і спортивних фахівців. Підібратися ближче до призових місць, а зрідка — й потрапити на п'єдестал українцям вдавалося лише у випадку чистої стрільби й повної фізичної «викладки». Утім це не лише їхня провина, а, скоріше, прогалина у фармакологічній і тактичній підготовці збірної України.