Епатаж не без моралі

05.12.2006
Епатаж не без моралі

На фестивалі представили близько 800 робіт.

      Уже вдруге українські «різнокаліберні» рекламісти збираються вкупі, аби довести, що соціальна реклама у нашій державі є, і вона заслуговує на увагу. Тим більше що проблем у нашому суспільстві, які потребують «рекламування», більш ніж достатньо. Другий національний фестиваль соціальної реклами залучив чи не вдвоє більше учасників, ніж минулого року — з різних міст України було надіслано понад 800 робіт. А змагалися рекламісти у чотирьох номінаціях — зовнішня, друкована, телевізійна реклама та «Комплексні соціально-орієнтовані кампанії».

      Подивитися дійсно було на що. Поруч із «класичними» проблемами соціальної реклами — алкоголізмом, наркоманією, СНІДом, проблемами абортів, безпритульності, охорони навколишнього середовища — порушувалися зовсім нові питання. Так, серед робіт були антинатовські плакати (теж позиція — хоч-не-хоч), роботи з проблем соціального житла, освіченості («У Києві більше нiж 30 музеїв, а в скількох був ти?»), пташиного грипу й стільникового кохання. Закликали конкурсанти до аполітичності, безпечного сексу й взаємної любові, сплачувати податки й платити за світло, не паскудити в під’їздах і «відпустити маму з кухні», підтримувати вітчизняного виробника й слухати якісну музику. Серія плакатів з останньої проблематики, до речі, привернула увагу відвідувачів — на них співаки порівнюються з... посудом. Федір Шаляпін, наприклад, — кришталевий келих, Алла Пугачова — «совдепівський» гранчак, а «Фабріка звьозд» — узагалі набір одноразових стаканчиків. Мовляв, «який бокал — такий напій»... Також привернули увагу відвідувачів буханка хліба... з пірсингом і закликом «Інколи це зайве» та чоловік, який годує грудьми немовля — отака може бути «Мадонна».

      А ще українським рекламістам дуже пече проблема толерантності: «Якщо ми так не любимо расистів, чому ж ми так не любимо москалів?», «Сволота — поняття інтернаціональне..» тощо. Натомість проблеми української мови зацікавили лише одного конкурсанта. Голова Спілки рекламістів України Михайло Старощук каже «УМ»: така тема, як Батьківщина, чомусь мало зачіпала конкурсантів — навіть обирати переможців у цій тематичній номінації не було з кого. Загалом же учасники вибороли 42 премії, ще організатори призначили 31 заохочувальну премію. А гран-прі дісталося «Магнолії-ТВ» за комплексну соціальну рекламну кампанію.

      Якість представлених конкурсантами робіт, кажуть члени журі, однак залишає бажати кращого. «Є приклади дійсно дуже якісної реклами, зробленої на європейському рівні. Але, в основному, 98 відсотків  — це аматорство», — каже голова Асоціації зовнішньої реклами України Артем Біденко. — Дуже мало відомих рекламних агентств взяло участь у фестивалі, мало відомих професіоналів». Одна з причин цього, зазначає Михайло Старощук, полягає в тому, що всі професіонали коштують дуже дорого — їх потрібно заохочувати. А участь у цьому фестивалі — досить символічна, без грошових винагород і суттєвих відзнак. Ця ж проблема — економія й відсутність розуміння специфіки соціальної реклами — заважає нам бачити на вулицях якісні роботи. Соціальна реклама особлива. Її методи близькі до епатажу, провокації — лише тоді людина може звернути увагу на такий заклик. Соціальна реклама має «бити» по громадянських почуттях, аби змусити задуматися над питанням, що порушується. Це не інформація, а заклик до дії. Такий собі екстрений випуск новин. Збудник емоцій — шоку, страху, сміху. Лише б не байдужості. Як-то кажуть: «мікрохірургія реклами».

      «Я порушую проблему якості соціальної реклами, — каже Михайло Старощук, — її замовляє держава, вона за неї платить гроші. А от якість незадовільна. Тому що держава економить на професіоналах. Витрачати величезні кошти на друк і економити на фахівцях — це неправильно. Така реклама не тільки неефектна, вона й неефективна. Це викинуті гроші!» Тому пан Михайло вже кілька років наполягає на створенні професійної художньої ради, яка б опікувалася якістю соціальної реклами, створювала  банк даних робіт. Інша проблема — недосвідченість наших фахівців. Тому слід, за словами Михайла Старощука, вчити і дизайнерів, і замовників, аби соціальна реклама «працювала». Голова Комітету Верховної ради України з питань свободи слова та інформації Андрій Шевченко теж наголошує на якості реклами. «Реклама — це не просто ремесло, бізнес — креативний, цікавий, — це ще й цінності, те, що створює характер нації. І я думаю, що саме в рекламних блоках і на білбордах багато в чому формується те, якою буде нація через 10-20 років, якими ростимуть наші діти й онуки», — каже Андрій.  

      Однак в Україні прогрес у цій царині відчутний — рекламний ринок нашої держави посідає перше місце в Європі за темпами зростання. І увага до соціальної реклами теж росте. Голова організаційного комітету фестивалю і екс-міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павленко наголошує на  зростанні кількості соціальної реклами на телебаченні та на вулицях міст. І вона, мовляв, діє. За словами Юрія Павленка, на 20 відсотків уже зменшилася дитяча безпритульність, бо люди, завдяки соціальній рекламі, стали більш дієвими — знають, куди бездомну дитину потрібно завести чи куди передзвонити. Завдяки рекламній кампанії, яка нещодавно стартувала, експерти прогнозують збільшення утричі кількості всиновлених малюків.

      Голова Державної служби для сім’ї, дітей та молоді Світлана Толстоухова теж наводить цифри: минулого року в центри звернулося 400 батьків, які захотіли всиновити дитину, а цього року — вже 3,5 тисячі.

      Тим часом ведеться робота і в іншому напрямі. Андрій Шевченко запевняє, що депутати працюють над новою редакцією Закону «Про рекламу», де достойне місце відведеться і соціальній рекламі. «По-перше, змінимо визначення соціальної реклами, — каже Андрій. — Працювати потрібно і над ринково-економічною складовою. Тому що наша мета — зробити так, щоб займатися соціальною рекламою було набагато вигідніше, ніж рекламувати алкоголь і тютюн».