Свій ювілей Національний театр імені Лесі Українки три вечори поспіль відзначав так званим спец-проектом — виставою «Через роки...». Яка, втім, має непогані шанси потрапити і в постійний репертуар Російської драми у ранзі самостійної вистави — саме так сталося з попереднім спецпроектом, спектаклем «І все це було, і все це буде...», яким театр відзначав 75-річчя. Принаймні формат це дозволяє: трішки з «капусника», вокальні номери, сцени з вистав-шлягерів. У цьому спектаклі взяли участь усі актори театру, а «диригував» ним, як і належить, художній керівник Російської драми Михайло Рєзнікович. «Ми назвали цю виставу «Через роки...», — почав Михайло Юрійович. — Пам'ятаєте, «через годы, через расстоянья, ... сердцу ты не скажешь до свиданья...» — ми намагалися вкласти у неї частинку свого серця. І пригадати те, що було десятиліття тому, що було вчора, адже те, що було вчора, сьогодні вже є спогадами».

ВУкраїнському домі зібралися люди, які мають безпосереднє відношення до кінематографа, щоб при нагоді поговорити про своє невизнання і неможливість українського кіно без метрів минулого століття. Кінокритик Лариса Брюховецька, редактор журналу «Кіно-Театр», спровокувала це зібрання презентацією своєї книжки «Кіносвіт Юрія Іллєнка». У центрі уваги мала б бути книжка. Але її замінив головний герой. Це було свято Іллєнка. І все, що говорили його колеги і грав Національний камерний оркестр «Київська камерата», було для звеличення цього непересічного чоловіка.

Минулої суботи у віці 59 років після тяжкої хвороби померла вокалістка голландської рок-групи Shocking Blue Марішка Вереш, повідомила агенція «Франс Пресс». Голландський квартет випустив півтора десятка альбомів, але світу він відомий за фантастично успішною піснею 1970 року Venus («Венера»). Підлітки навчалися грі на гітарі за простими акордами цієї пісні, вона незмінно звучала на приватних вечірках, оскільки офіційних дискотек тоді ще не існувало. Більшість слухачів не знали ні назви групи, ні навіть назви пісні, тому називали її просто за першими словами англійського приспіву, як сприймали його на слух. Так «Венера» стала у нас «Шизгарою».