«У 32-му році, я пам'ятаю, дуже великий був урожай, — згадує 80-річна Марія Балас. — У нас у коморі було два засічки: в одному пшениця, в іншому — жито. І квасоля була, і насiння коноплі, і соняшникове насіння, і гарбузове — все це у мішках. Два погреби картоплі, огірки, капуста, ціла бодня з салом... Це був приблизно листопад — пам'ятаю, що я була у черевичках. Ще без пальтечка, але обгорнута бабуниною великою хусткою. У двір заїхало багато підвід... На першому возі сидів у шкірянці уповноважений з Білої Церкви. У нього був шкіряний картуз, наган при боці. З ним — червоноармієць у шинелі й будьонівці, з гвинтівкою. На другій підводі — люди сільські. Бабуня сказали, що це комнезам — комітет незаможних...».
Марійці було тоді сім років і мешкала вона з бабусею Домахою у селі Мала Вільшанка на Київщині, неподалік Білої Церкви.