Сценарії приватизації української землі та злочинної приватизації об'єктів національної промислової галузі схожі між собою як дві краплі води. Так звані «ефективні власники» розвалили все, що тільки можна було. Навіть зубні щіточки купуємо іноземні. Але, якщо промисловість коли-небудь теоретично ще можна відродити і виробляти власні товари, то з втратою землі українці втрачають будь-яку перспективу.

Водночас із тим, коли на рівні держави стоїть завдання про підняття лісистості території України, а Президент Віктор Ющенко власноруч, разом з урядовцями, показує народу приклад — садить на батьківщині Тараса Шевченка — у Звенигородському районі Черкаської області — молодий ліс, на тій же Черкащині неподалік села Мошни Черкаського району є занедбані насадження сосни звичайної. Належать вони спеціалізованому комунальному підприємству «Райліс».

Українці ще досі пам'ятають минулорічну «цукрову лихоманку», коли з полиць магазинів різко зник солодкий пісок, а якщо раптом і знаходили пачечку, то ціна її «зашкалювала» за п'ять гривень. Та цього року така ситуація не повинна повторитися — Україна зібрала врожай буряку достатній не тільки для того, щоб забезпечити свої внутрішні потреби, а й для того, щоб відновити його експорт.