На оборону землі!

06.09.2006

      Сценарії приватизації української землі та злочинної приватизації об'єктів національної промислової галузі схожі між собою як дві краплі води. Так звані «ефективні власники» розвалили все, що тільки можна було. Навіть зубні щіточки купуємо іноземні. Але, якщо промисловість коли-небудь теоретично ще можна відродити і виробляти власні товари, то з втратою землі українці втрачають будь-яку перспективу.

      Аналогією майнових сертифікатів, за допомогою яких були пограбовані українці в ході приватизації промисловості, сьогодні служать земельні паї. Але справедливий поділ землі неможливий.

      У селі Гришківці на Житомирщині, наприклад, ефективний власник приватизував дорогу, і селянам тепер нема як гонити череду до пасовиська, бо там лежать здоровенні будівельні блоки.

      Діюча система розпаювання землі — наперед запланована можливість її скуповування за безцінь антиукраїнськими силами. Навіть те, що не розвиваються новітні технології, пояснюють тим, що рентабельність такої діяльності на порядок нижча, ніж при спекуляції нерухомістю. Кому захочеться займатися навіть найпередовішим виробництвом, якщо спекуляція землею приносить у десятки-сотні разів більші прибутки? Повним ходом процвітає підпільна торгівля загальнонародною власністю. Злочинна бездіяльність прокуратури та інших силових структур вражає безмежною цинічністю. З найвищих щаблів антинародної влади лунають заклики швидше (бо все одно торгують!) узаконити пограбування густо политої кров'ю безлічі поколінь українців землі.

      Приватна власність на землю не є необхідною умовою виведення сільського господарства з кризи. Щоб користуватися, не обов'язково володіти. Англійський економіст і філософ Джон Стюарт Мілль (1806—1873), вважаючи, що земля не є товаром, а засобом виробництва і має бути однаково доступною для всіх, пояснив, як це треба зробити: «Держава повинна виступати в ролі єдиного землевласника, а землекористувачі мають бути орендарями, які отримують свої ділянки на засадах договору — безстроково або на певний термін». Такої ж думки дотримувався і прогресивний економіст-аграрник О. В. Чаянов. Ринковій економіці це не тільки не заважає, а навпаки — суттєво допомагає, бо за однакових усіх інших умов сільськогосподарська продукція, одержана з орендованої землі, значно дешевша, а тому й конкурентоспроможніша, ніж продукція з приватної землі.

      Такий підхід у вирішенні питання власності на землю прийнято практично в усіх країнах, які нам наводять як взірець держав із ринковою економікою: США, Скандинавія, Нідерланди, Японія, Південна Корея, Тайвань, Ізраїль тощо. В Ізраїлі, зокрема, 95 відсотків землі перебуває в державній власності й лише 5 відсотків — у приватній, і то тільки тому, що ця земля була скуплена у палестинців до 1948 року. Тож чи мають лій у голові «наші» депутати, які, приймаючи Земельний кодекс України, не передбачили перспективи грабунку за безцінь чужинцями життєвого простору українців, а відтак — нічим не обмеженої можливості організації на землі наших батьків глибоко ворожих чужоплемінних державних утворень за сценаріями хоча б югославського Косово?! Регіональні виступи антиукраїнських органів містечкової влади про державність закордонної мови —лише легенький натяк на значно грізніші претензії в разі заселення «викуплених» в українців земельних масивів ордами мігрантів.

      У Торі, стародавній конституції євреїв, проголошується вимога Єгови: «А Земля не буде продаватись назавжди, бо моя та Земля» . Цю настанову під страхом смертної кари неухильно виконують в Ізраїлі. Більше того — ллються потоки крові різноманітних терористів з обох боків саме за володіння землею предків. Ми, українці, теж такого бажаємо? З доленосного питання — бути чи не бути українському етносу господарем, власником своєї землі, своєї долі, референдум не був проведений! Без всенародного волевиявлення через референдум (ст. 69 Конституції України) Закон України «Земельний кодекс України» не може вважатися легітимним.

      Ніколи ще, навіть під час найстрашніших воєн, українці, росіяни, гагаузи — всі громадяни України не були так близько до остаточної втрати головного засобу виживання в умовах всенаростаючої смертоносної глобалізаційної небезпеки. Вихід один —скасування купівлі-продажу землі й заміна ринку землі ринком оренди.

      Лідери партій, громадських організацій, земляцтв (бо що то за земляцтво без землі), профспілок, козацьких та інших державних і недержавних формувань, ви маєте можливість показати народу, чого ви варті!

      Духовні наставники всіх релігійних конфесій! Підтримкою референдуму про заборону купівлі-продажу землі покажіть парафіянам, братам і сестрам своїм, що дотримуєтесь настанови Божої: «А Земля не буде продаватись назавжди, бо моя та Земля».

      Враховуючи критичну ситуацію, яка склалася з прийняттям Земельного кодексу України і наближенням строку введення його в дію, пропонуємо терміново створити спільний оргкомітет земляцтв, усіх патріотичних сил України з організації референдуму «Українці проти продажу землі».

Сергій ГАЙДУК,
член Національної спілки журналістів України.
Руслан МОРОЗОВСЬКИЙ,
член ради Асоціації дослідників голодоморів в Україні.
Михайло ЯРОШЕНКО,
консультант Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України.
  • І хліб, і до хліба

    Станом на 23 травня, за інформацією прес-служби Мінагрополітики, ярі зернові та зернобобові культури з кукурудзою при прогнозі 7,3 млн. га посіяли на площі 7 млн. га, суттєво перевершивши минулорічні показники. >>

  • Японський трактор у лізинг

    Як свідчить моніторинг ринку останніх років, найбільшою популярністю в українських аграріїв сьогодні користується техніка виробництва США. І рiч не тільки в тому, що засновника всесвітньо відомої компанії «Джон Дір» наші фермери сприймають як свого рідного інженера-емігранта Івана Козу. Американська техніка справді добре зарекомендувала себе в полях України. >>

  • Аграрна арифметика

    Міністерство аграрної політики і продовольства України сформулювало ключові напрями, за якими найближчим часом відбуватиметься реформування галузі. Комплексний стратегічний план, в основу якого їх і покладено, отримав назву «3+5». >>

  • Наша риба впіймала шхуну

    Апеляційний суд Одеси минулого тижня виніс остаточне рішення про конфіскацію на користь нашої держави турецької рибопромислової шхуни ZOR та близько п’ятнадцяти кілометрів сіток — знаряддя лову. Шхуна назавжди залишається в Україні. >>

  • Росіяни хочуть солі?..

    Росспоживнагляд дозволив українському державному підприємству «Артемсіль» відновити постачання солі до Росії. Очікується, що підприємство постачатиме до Росії 170 тисяч тонн солі щороку. Росспоживнагляд повідомив Федеральну митну службу про допуск продукції з 10 травня. >>