У той час, коли Конституційний Суд оголошував свій «вердикт» про «добро» Верховній Раді на обрання Президента в сесійній залі, до яскраво-оранжевих наметів із надписами «Так! Ющенко!», що кілька днів тому з'явилися у різних районах Києва, підходили все нові й нові перехожі — як уже повідомляла «УМ», у столиці, як і по всій Україні, триває збір підписів за те, щоб главу держави обирали не парламентарії, а весь народ.

Акція «Україні – народного Президента» стартувала й у Львові. Біля пам’ятника Тарасові Шевченку встановили намет із символікою «Нашої України», де всі бажаючі могли поставити свій підпис за проведення референдуму щодо всенародного обрання Президента та сфотографуватися з макетом (у повний зріст) Віктора Ющенка. Уже перший день збору підписів дав надзвичайно багатий «урожай» — 9 листопада на Львівщині було зібрано 8 тисяч 268 підписів, зокрема у Львові — 3 тисячі 352.

Лідер Народного руху Борис Тарасюк учора повідомив журналістам, що «блок партій «Наша Україна» вже зібрав більше 1 мільйона підписів за відставку Леоніда Кучми. Йдеться про підписи щодо початку процедури імпічменту Президента, які рухівці та їхні партнери по блоку почали збирати після «факту державної зради» гаранта — підписання із Росією угоди про ЄЕП.

Учора Президент Кучма спілкувався з пресою безпрецедентно довго — півтори години. Цей начебто діалог (якщо таким можна вважати прес-конференцію) справив на багатьох моїх колег доволі гнітюче враження. Наприкінці, коли Леонід Данилович визнав нормальним факт партійного управління (мається на увазі СДПУ(о)) з Адміністрації Президента окремими процесами в державі, заперечив існування «темників», назвав загрозу розколу України на східну і західну, зокрема в світлі донецьких подій, нав'язаною нам зовнішніми силами, — після цього мій колега з однiєї західної інформагенції резюмував: «Президент живе у деформованому світі». Справді, складалося враження, що Леонід Кучма не сприймає багатьох реальностей, а багато які заперечує, великий пласт політичного життя, схоже, він, наче заплющившись, спостерігає очима своїх радників. Звідси ще один висновок: Кучма стомився як Президент. Треба йти, це він визнає. Ні за яких умов я не лишуся на цій посаді, сказав він учора, заспокойтеся. Треба, отже, йти. Але як? У відповіді на це запитання криються найбільші небезпеки для держави.

Учора Конституційний Суд оприлюднив свої висновки з приводу законопроекту про внесення змін до Основного закону, котрий влітку розробляли «більшовики» за підтримки комуністів та «адміністрування» Віктора Медведчука (так званий проект Гавриша-Ващук-Богатирьової). Несподіванки не сталося: услід за депутатським проектом Мороза-Мусіяки-Матвієнка КС визнав такими, що відповідають Конституції, і всі «комуністично-більшовицькі» ноу-хау. Щоправда, внісши до проекту трохи більше, ніж у попередньому випадку, напівсуттєвих застережень (зокрема, про недоцільність обрання суддів на 10 років, неможливість переходу «списочників» в іншу фракцію тощо). За конституційну відповідність цього варіанту політреформи 5 листопада проголосували 11 суддів КС, 5 — проти.

Україна в небезпеці! Ховайся, хто може — на теренах нашого Кучманістану буйним цвітом квітне «звичайний нашизм». Не чули й не бачили? Тоді у вас немає телевізора. Бо всі, у кого є заповітний «ящик» із блакитним екраном, завдяки принаймні трьом загальнодержавним телеканалам уже давно в курсі всіх подробиць цього страшного явища: «нашисти» приїздять до різних міст України і влаштовують там дебоші, б'ють чесних соціал-демократів, зводять наклепи на кришталево чистих «донецьких» та на тверезих, як скельце, комуністів, і всюди на своєму шляху чинять погроми. Саме таке враження мало скластися у необізнаного телеглядача після перегляду позавчорашніх інформаційних випусків на трьох перших «кнопках».