Коли ми з колегами вийшли з метро «Хрещатик», зіткнулися з велетенським натовпом. Аби просунутися в бік майдану Незалежності, треба було докласти чимало зусиль. Так само, як рік тому. І сніг був такий самий, і кількість символіки. Тільки обличчя людей не світилися тією енергією, як тоді. «Чьо ти тормозіш?» — питав один парубок у іншого, який зупинився, аби роззирнутися довкола. А торік було прийнято звертатися по -іншому, підтримувати один одного... Відмінними були й цілі. І потреба в особистому нівечилася потребою суспільною.

Політичні карикатури Андрія Потопальського добре відомі читачам «України молодої». Привертали увагу вони i в день святкування річниці Помаранчевої революції, адже художник-карикатурист «УМ» влаштував чергову виставку власних робіт під назвою «...Ось ТАК!» в інформагенції УНІАН. Тож на прес-конференції того дня багато хто або запізнювався, або затримувався після них: i журналісти, i політики подовгу затримувалися біля робіт Андрія.

Як уже повідомляла «УМ», у цьому місяці було активізовано розслідування кримінальної справи про отруєння Віктора Ющенка під час виборчої кампанії-2004. На певному етапі справа, здавалося, зайшла в глухий кут, бо Президент пройшов аналіз на вміст отруйних речовин у його крові лише за кордоном, але, згідно із Кримінально-процесуальним кодексом України, підтвердити факт отруєння мають вітчизняні медичні заклади, які, нагадаємо, не мають для цього відповідних ліцензій. Тож було вирішено: експертиза, призначена Генпрокуратурою, проводиться головним бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України відповідно до закону про судову експертизу із залученням лабораторій Німеччини, Бельгії і Великої Британії. Іноземні структури роблять це на підставі виконання правоохоронними органами своїх країн клопотання Генпрокуратури України про надання правової допомоги в розслідуванні справи про отруєння Ющенка.

«Помаранчева» команда зможе перемогти, якщо й далі буде триматися разом. Саме таким був лейтмотив річниці Майдану. Ці слова лунали у виступі мало не кожного промовця, до цього закликали всіх, хто стояв на сцені, люди з площi. Не ті, хто опинився на Майдані «випадково» чи за рознарядкою, а ті, хто прийшов сюди, як і рік тому: щиро, за покликом душі й з усвідомленням того, що «ніщо не забуте й ніхто не забутий». Що прикро — майже нікого з промовців не приймали бодай на третину так тепло, як під час Помаранчевої революції. Хоча якщо навіть не всі, то багато з тих, хто стояв на сцені, також були повністю щирими й стояли там із такими самими почуттями, як «звичайні» революціонери (до речі, серед них було помічено й чимало вельми відомих у шоу-бізнесі, журналістиці, мистецтві тощо осіб) — «знизу».

«Об'єднаються чи не об'єднаються?» — це питання напередодні річниці Помаранчевої революції турбувало навіть не тисячі — мільйони колишніх «майданівців», які чекали (чи сподівалися?), що двоє улюблених «Ю» 22 листопада 2005-го на сцені Майдану зроблять реальний крок назустріч одне одному й засвiдчать коалiцiю на виборах-2006.
Однак сталося не зовсім так. Хоча з огляду на те, що, за даними «УМ», деякі «організатори» свята взагалі бажали, аби кожен промовець після виступу сходив зі сцени, варіант вийшов далеко не найгіршим.
Коли позавчорашнi пристрасті вже трохи вляглися, «УМ» вирішила поцікавитися у політиків із різних «помаранчевих» таборів, що вони думають про «об'єднавчу» складову святкування річниці Помаранчевої революції.

Як і рік тому, на сцені Майдану (майже такій самій, як торік), співали «голоси революції». «Мандри» з Фомою, «ВВ» зі Скрипкою, Марія Бурмака, Вакарчук з «Океанами», Положинський із «Тартаком». «Гринджоли» теж були, хоча не всі їх чекали. Пономарьов так само виконував Гімн України (цього разу, певно, вже без бронежилета), а закривав акцію Тарас Петриненко з Тетяною Горобець та піснею «Україна».

Добре попрацювати довелося правоохоронцям позавчора на роковини Майдану. Адже День свободи відзначали не лише у столиці, а ще у 80 містах по всій країні, де відбулося близько півтори сотні масових акцій та урочистостей. Громадський порядок забезпечували 9 тисяч міліціонерів, більшість з яких — понад 7 тисяч — у Києві.