Славко Вакарчук узяв на озброєння оптимізм та національний прапор. (Фото з сайту «Українська правда».)
Як і рік тому, на сцені Майдану (майже такій самій, як торік), співали «голоси революції». «Мандри» з Фомою, «ВВ» зі Скрипкою, Марія Бурмака, Вакарчук з «Океанами», Положинський із «Тартаком». «Гринджоли» теж були, хоча не всі їх чекали. Пономарьов так само виконував Гімн України (цього разу, певно, вже без бронежилета), а закривав акцію Тарас Петриненко з Тетяною Горобець та піснею «Україна».
За нашими даними, цього разу співали не безплатно (принаймні деякі зірки). Не те що торік. Що змінилося у світогляді й оцінках «помаранчевих виконавців» — у їхніх експрес-коментарях «УМ».
Славко Вакарчук і «ОЕ» на Майдані цього разу виконали «Дякую».
«Ні, «Океан Ельзи» заробляє достатньо грошей, і ми ніколи не вважали за потрібне заробляти на революційному Майдані й ніколи не будемо цього робити, — сказав учора «Україні молодій» Вакарчук. — Це принципова позиція групи, і питання грошей навіть не обговорювалося.
Я був з українським синьо-жовтим прапором, тому що вважаю, що настав час, коли на перше місце треба ставити загальнонаціональні інтереси. Я впевнений, що заради них ми повинні об'єднуватися і саме цей прапор нас об'єднує. Вважаю, що це і є ця справжня цінність, заради якої ми всі стояли рік тому на Майдані.
Коли я вийшов на сцену, відчув, що дух Майдану живий, як би банально це не звучало».
Олександр Положинський («Тартак») виконав «Я не хочу».
«Я ще не знаю, чи заплатили нам гроші, ми про це ще не запитали в продюсера, — пояснює Сашко. — Коли я опинився за сценою на Майдані, то стало якось сумно. Ще перед тим, як підійти до неї, усім доводилося пройти через рамку, викладати металеві предмети, тощо, і це все демонструвало недовіру до людей, яких оргкомітет сам же сюди запросив, адже туди не приходили всі підряд. Люди стояли від сцени дуже далеко, вдвічі чи втричі далі, ніж минулого року. Та й настрій людей був зовсім не такий, як рік тому. «Я не хочу».
Прикметно, що зі сцени я бачив багато помаранчевих прапорів, але не жовто-синіх. Революція ще не закінчилася, вона ще триває, і сподіваюся, що вона переросте в жовто-синю». Роман Калин і гурт «Гринджоли» співали нову пісню, написану дев'ять місяців тому, це їхні «висновки та роздуми».
«Основний рефрен цієї композиції — Україна — це моя і твоя земля, давайте дивитися в майбутнє разом. Тобто Схід і Захід разом. «Разом нас багато» ми планували виконати наприкінці, але організатори вирішили інакше.
Коли я вийшов на сцену, то відчув ностальгію. Наше завдання — позиціонувати гурт «Гринджоли» не тільки як політичний, а як сучасний український колектив. Уже майже готовий наш новий альбом, знімаємо відео на пісню «Весілля». Хочемо змінити стереотип про гурт. Отож туди увійдуть шість ліричних балад, нові речі в стилі хіп-хоп та кілька пісень у стилі регі».
Львів, який неофіційно називають культурною столицею України, уже не один рік виборює право називатися і Різдвяною столицею. До всіх різдвяних сюрпризів цього року долучиться іще один — пасажирів львівських трамваїв та тролейбусів протягом свят будуть тішити популярні різдвяні мелодії у виконанні улюбленців не лише львів’ян, а й усіх українців — «Піккардійської терції» та Павла Табакова. >>
Перший сесійний тиждень Верховної Ради після літніх канікул почався напрочуд мирно: без бійок, без блокувань, без фізичних ексцесів і морального тиску у форматі «опозиція vs влада». Депутатів примирила Європа. Точніше, євроінтеграційний напрям, що ним крокує Україна. >>
Представляти Віру Іванівну, певно, зайве. Її ім'я й по батькові (саме так — без прізвища) говорить саме за себе ще з тих часів, коли вона була першою помічницею Віктора Ющенка на початку століття. Навіть листи до неї, як розповідає сама Ульянченко, підписують просто: «Вірі Іванівні». І доходять.
Про те, якою впливовою вона є, як поважає її думку сам В.Ю. і як запросто вона спілкується з найбагатшими людьми України, ходять легенди. Коли глава держави призначив Віру Ульянченко керівником Київської обласної держадміністрації, багато хто сприйняв це скептично: одні висловлювали сумніви в умінні Віри Іванівни «перекваліфікуватися» з «няньки Ющенка» в «губернатори», інші іронізували, називаючи це призначення «почесним засланням» подалі від Банкової. Відтоді минув понад рік, і голоси скептиків стихли. А легенди про впливовість Віри Іванівни анітрохи не потьмяніли.
І ще ремарка: напередодні виборів брати інтерв'ю у партійного керівника області завжди складно — воно в будь-якому разі виглядатиме «піарним». Але, зрештою, коли ж владі й звітувати про свої успіхи, як не перед виборами? Як каже правдоруб Віра Іванівна, «виборець сам повинен у всьому розібратися». До речі, найулюбленіше її слово — «безперечно». >>
«В «України молодої» диктофони добре пишуть?» — запитав Кириленко, щойно кореспондент «УМ» переступив поріг його кабінету в партійному офісі «Нашої України». «А що, — питаю, — ви зірвали голос?». Кириленко підморгує: «Почався виборчий тур».
Наша розмова відбулася наступного дня після того, як десант «НУНС» повернувся з першого етапу виборчого туру, який проліг через Сумщину, Полтавщину та Кіровоградщину. А днем по тому «нашоукраїнці-самбісти» мали вирушити на Дніпропетровщину. Власне, наша розмова з Кириленком і почалася з того, як він оцінює старт виборчих турне. >>
Якщо «Наша Україна» до останніх передз'їздівських днів тримала інтригу з виборчим списком, то Блок Тимошенко «вистрелив» іншим. «Списочники» БЮТ лишились у своєму попередньому складі, зате присутність з-поміж 103 депутатів V скликання (яких Юлія Володимирівна за відданість і стійкість залишила при кандидатській надії) особливого гостя — президента Європейської народної партії Вілфреда Мартенса — привернула загальну увагу. Мартенс приїхав не просто так — він запросив «Батьківщину» приєднатися до клубу ЄНП. Ця подія відразу потягнула за собою обговорення ідеологічного керунку, в якому рухатиметься БЮТ, відсунувши на другий план ініціативи, з якими виступала на з'їзді Тимошенко, не кажучи вже про інший актуальний аспект — стосунки БЮТ з колегами від «Нашої України — Народної самооборони». Втім на все свій час. Час підписувати спільні угоди і час їх виконувати. Або не виконувати. Наразі помаранчеві демократи обіцяють триматися разом, а що з того вийде — побачимо після 30 вересня. Поки що про внутрішні процеси всередині Блоку Тимошенко з «УМ» говорить депутат IV—V скликань, 14-й номер у виборчому списку БЮТ Андрій Шкіль. >>
Учора глава держави спілкувався з журналістами, в тому числi вже традиційно — у прямому ефірі двох національних телеканалів. Президент вкотре відійшов від офіціозу, а заодно і похмурих владних кабінетів — зустріч з представниками ЗМІ знову проходила на «зеленій галявині» секретаріату. >>
