Гарячий уїк-енд приніс імена ще трьох володарів путівки та фінальну частину чемпіонату світу. Офіційний сайт ФІФА з формальних міркувань не дає у графі «кваліфіковані» жодного представника з Африки. Хоча немає підстав сумніватися, що вперше в історії на «мундіаль» поїде збірна Гани, яка на три очки випереджає ПАР та ДР Конго (колишній Заїр), котрі грають в останньому турі між собою. Ганці мають значно кращу різницю м'ячів та перевагу в очних зустрічах і з південноафриканцями (3:0 і 2:0), і з «демократичними» конголезцями (0:0 і 1:1 — на виїзді).

На чемпіонаті Європи в Італії i Сербiї й Чорногорiї, куди пробилася чоловіча збірна України, її наставник Віктор Михальчук змушений обходитися без двох провідних вихованців чемпіона країни, харківського «Локомотива», — «блокувальника» Володимира Титаренка та його тезки Татаринцева. У обох гравців — травми, що є досить дивним, адже позаду не важкий сезон, а міжсезоння. Щоправда, на рівні збірних підготовка розпочалася вже давно, але її хиби загальновідомі — збори наша перша команда проводила не за методичним обгрунтуванням, а за принципом «вийде — не вийде».

Друге місце у своїй відбірковій групі молодіжного чемпіонату Європи 2006 року, яке дає право зіграти у вирішальній стадії «плей-оф», тепер лише за крок від українців. Хоча є умови. З огляду на ймовірний виграш греками всіх трьох останніх матчів, підопічних Олексія Михайличенка влаштовують тільки дві перемоги. І вже сьогодні найголовніше для нашої перспективної «молодіжки» — виграти вдома у турків. Виходить, що запланована перемога у Тбілісі на стадіоні імені Бориса Пайчадзе майже не наблизила нашу команду до чергової «мети». А ось те, що ми привезли з Грузії три очки ціною втрати двох дискваліфікованих гравців, майже повністю нівелює всю вагу позитивного результату. А, як відомо, перемогу з неадекватними втратами називають пірровою...

У суботу «спортивний» міністр Юрій Павленко відвідав футбольний матч Грузія — Україна, а вже в неділю «засвітився» ще на одній визначній події. Саме йому довірили закрити одинадцятий турнір «Київ оупен» у столиці. Нехай змагання другорядної серії «челенджер» не справджує сподівання на підвищення у класі, а українці тут виступають не надто натхненно, можливість побачити вживу міжнародний теніс у наших вболівальників випадає доволі рідко.

У такому технічному виді спорту, як «Формула-1», сходження гонщика з дистанції стало правилом — попри науковий прогрес, машини не витримують експлуатацію на межі можливого. Тому масовий приїзд до фінішу усіх болідів, які стартували, — диво, яке за всю історію «королівських перегонів» трапилося лише втретє. Уперше таке сталося у 1961-му на Гран-прі Голландії (там стартувало 15 машин), а вдруге — нещодавно в Індіанаполісі, коли на старт вийшло лише шестеро пілотів, які відкатали програму без боротьби. Тому Монца-2005, де масово стартували і фінішували всі 20 болідів, увійде в історію як унікальний етап.

Коли досягаєш мети, до якої довго йшов, у першу мить навіть важко збагнути, що це нарешті сталося. Відчуваєш і втому, і спустошеність, і розгубленість, наче не знаєш, що ж робити далі. Потім розумієш, що ось із таких моментів життя і складається щастя, й намагаєшся в повній мірі ним насолодитися.