Цьогорiчний День журналіста редакція «України молодої» святкувала у справді райському куточку, а саме — в заміському ресторані «Край-рай». Місцина й справді дуже мальовнича — віковічні дуби, рукотворні водограї, маленький зоопарк, і все це — недалечко від великого мегаполісу з його гамірним, загазованим, засмиканим життям. Та, крім довколишніх красот, потішила й кухня ресторану. «УМники» залюбки наминали смачнючий плов, гарячі ароматні хачапурі, шашлики та ще багато інших смаколиків. Наприклад, до м'ясних закусок подавали, крім усiляких-різних маринованих, квашених та свіжих овочів, пряні черешні — дуже вишукано і смачно. Звісно, я не могла втриматися, щоб не розпитати місцевих кулінарів про їхні секрети. Ось що розповів мені провідний кухар ресторану «Край-рай» Михайло Гопта (який, до речі, працював шеф-кухарем у ресторані «Чумацький шлях»).

Усі знають цю приказку з нальотом вульгарності й моветону, бо тільки погано виховані люди вважають, що саме так і потрібно чинити за столом у гарному товаристві. Світські ж люди знають, що і птицю, і рибу їдять з допомогою ножа і виделки (причому ножем частіше просто допомагають накладати на виделку їжу), а справжня леді ніколи не дозволить навіть близькій людині, перепрошую, лапати себе руками, особливо на людях.

Кажуть, є люди, від погляду яких прокисає молоко. Цікаво, чи кисне борщ у сердитих газдинь? Власне, про що це я? Зараз поясню. На мою пропозицію надсилати листи з рекомендаціями, зауваженнями, побажаннями надійшло не так багато листів, як мені б хотілося (чи то літо прийшло, а з ним — дачно-городні клопоти, чи пора випускних-вступних екзаменів, менше з тим). Як завжди особлива подяка постійній читачці не лише «УМ», а й шпальти «Смачне життя» та незмінній дописувачці пані Ярошевській зі Жмеринки. На жаль, не можу оголосити про початок нового конкурсу, бо ще в процесі пошуку спонсора (який конкурс без призів, а їх може надати тільки добрий меценат). Та йдеться не про це.