Усі знають цю приказку з нальотом вульгарності й моветону, бо тільки погано виховані люди вважають, що саме так і потрібно чинити за столом у гарному товаристві. Світські ж люди знають, що і птицю, і рибу їдять з допомогою ножа і виделки (причому ножем частіше просто допомагають накладати на виделку їжу), а справжня леді ніколи не дозволить навіть близькій людині, перепрошую, лапати себе руками, особливо на людях.
Отож м'ясо з овочами прийнято їсти, не випускаючи з рук ножа і виделку. Проте рублені котлети чи тефтелі ножем не ріжуть, а їдять їх, відділяючи виделкою невеличкі шматочки, причому виделку при цьому цілком допускається тримати в правій руці. Винятком можуть бути котлети по -київськи, особливістю яких є те, що всередині їх — розтоплене при смаженні масло, а сама котлета покрита досить твердою скоринкою з паніровочних сухарів. Щоб масло не бризнуло на вас чи на ваш одяг, потрібно дуже обережно й акуратно проколоти скоринку котлети виделкою, а ножем, який ви тримаєте в правій руці, відрізати невеличкий шматочок. Поганим тоном вважається нарізати багато шматочків страви, а потім по черзі їх їсти.
М'ясний чи печінковий паштет також відділяють виделкою маленькими порціями, а ножем допомагають накладати на виделку. Допускається просто намазувати паштет ножем на хліб, але таку «вільність» можна дозволити собі лише вдома.
До речі, в жодному випадку не наколюйте хліб на виделку і не ріжте його ножем на шматочки (а трапляється і таке) — це викриє вашу невихованість з головою. Хліб також не кусають, а відламують від нього маленькі шматочки. Для цього поряд з основними приборами кладуть маленьку тарілочку чи блюдце для хліба. При закусці, якщо це, наприклад, буженина чи інше холодне м'ясо, її не кладуть на хліб, а їдять ножем і виделкою, відрізаючи невеличкі шматочки, а хліб відламують і намазують маслом.
Спагеті, як ми вже писали, їдять з допомогою виделки і ложки. Ложку тримають у лівій руці. Край ложки опускають у тарілку, на виделку намотують спагеті в заглиблення ложки. Намотавши на виделку трошки макаронів, ложкою відрізають цю порцію від решти, а потім підтримують нею спагеті, щоб вони не вислизнули вам на одяг.
Коли їдять суп — тарілку не нахиляють. Просто невеличка кількість супу залишається в тарілці. Ні під час їжі, ні після ложку на стіл не кладуть, залишаючи її в тарілці.
Бульйони, супи, які подають у чашках чи бульйонницях, п'ють, не користуючись ложкою. Ложка потрібна лише тоді, коли треба дістати шматочки м'яса, грінки чи яйце з бульйону чи супу.
Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками. >>
Найочікуваніший «смачний» сезон — це все-таки полуничний. Думаю, мало хто не погодиться зі мною, що полуниця — це не просто ягода, це ціла історія: весна в розпалі, відпустки на носі і навіть повернення з роботи додому — особливе: обов’язково з пакетиком запашної червоної ягоди. >>
Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо. >>
Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу! >>
«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів). >>
От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків. >>
