Газетні огляди по середах. «Україну молоду» читають у Шотландії

Единбург— Київ

Рятуючись від путінських ракет, ми з дружиною пристали на запрошення старшої доньки та на її ж фінансову допомогу і прибули до столиці Шотландії – Единбурга.

Моя донька Еліна Моденова живе тут уже 12 років, вона єдиний у Шотландії україномовний гід, тож невипадково саме вона два роки тому знайомила із Шотландією й столичним Единбургом першу леді України Олену Зеленську з дочкою Олександрою, а дещо раніше – Надзвичайного й Повноважного Посла України у Великій Британії Вадима Пристайка з дружиною Інною.

Коли ми приїхали, то побачили, що Україна тут – найпопулярніша країна світу. Вже в аеропорту нас зустріли місцеві волонтери з транспарантами українською «Ми допоможемо вам».

Далі – більше: на будівлі парламенту Шотландії майорить Державний Прапор України, вулицю Віндзор, де розташоване українське консульство, перейменовано на Володимир Зеленський стріт, на центральній в Единбурзі вулиці Роял мейл (Королівська миля) витяглася черга охочих потрапити на виставку картин Марії Приймаченко, у бібліотеках можна прочитати, а у книгарнях придбати поему Лесі Українки «Роберт Брюс, король шотландський» як англійською, так і українською мовами, вуличні музики награють українські мелодії, балкони і вікна містян подекуди прикрашені українською символікою…

Тепер про головне: Шотландія прийняла 49,5 тисячі українських біженців, прем’єр-міністр країни Нікола Серджент розпорядилася: жінок з дітьми оселити у комфортабельних каютах океанських лайнерів, які стали на якір у головних портах Глазго та Единбург, з харчуванням за рахунок держави; літніх людей – у домівках шотландців, яким держава виплачуватиме пристойну грошову компенсацію.

Ми оселилися в Единбурзі по вулиці Белмонт Роад, 33, і те, що ми з України, одразу стало відомо всім. Пересічні шотландці, наші сусіди, почали заходити до нас, вони вручали нам листівки, у яких висловлювали підтримку Україні, пригощали фруктами, солодощами, випічкою, а головне – розпитували: як там у вас, в Україні, витримаєте російську агресію?

Ми з дружиною не знаємо англійської, тож нічого відповісти не могли. Українське телебачення тут не транслюють, а люди приходять і приходять, і ставлять запитання…

І тоді на допомогу прийшла дочка. Знаючи, що я багато років друкуюсь у газеті «Україна молода», вона сказала: «Кожної середи в мережі інтернет з’являється свіжий випуск цієї газети, яка висвітлює найважливіші події в Україні, інформує про перебіг бойових дій тощо».

І то був найкращий вихід зі становища, що склалося.

Вже наступного дня Юрій, її чоловік, привіз і встановив на веранді комп’ютер з великим екраном, наша онука Саша, яка відвідує тут англійську школу, узяла на себе функції транслейтера (перекладача).
І це мало неабиякий успіх: шотландців помітно побільшало, і внучка перекладала їм те головне, що друкувала «Україна молода».

Треба було бачити реакцію стриманих і небагатослівних шотландців – вони сумували, коли газета повідомляла про загибель українських воїнів, жахалися, коли йшлося про те, що російські ракети перетворюють на руїни впорядковані українські міста, вбиваючи мирних людей, щиро раділи, коли «УМ» писала про чергову перемогу Збройних сил України.

А невимовне піднесення запанувало тоді, коли прийшло повідомлення, що Міжнародний кримінальний суд у Гаазі видав ордер на арешт злочинця номер один – російського президента путіна.

Ця звістка сколихнула молодь з навколишніх вулиць і старшокласників із сусідньої школи. Всі повиходили на вулицю, скандуючи в єдиному пориві: «путін гуд бай!», «путін гуд бай!», «путін гуд бай!».

На початку квітня ми повернулися у рідний Київ. А кілька днів тому я з допомогою перекладача зателефонував пані Фіоні Лур’є – власниці квартири, у якій ми прожили тривалий час.

Подякувавши за вітання, вона повідомила серед іншого, що традиція «щосереди з «Україною молодою» прижилася, функції транслейтера виконує 18-річна Лілія, яка разом із матір’ю та її сестрою евакуювалася в Шотландію з Дніпра, де відвідувала школу з поглибленим вивченням англійської мови.