Четверо митців проведуть місяць у Харківській літературній резиденції

Після суворого конкурсного відбору Український ПЕН-клуб та місцевий літмузей оголосили учасників Харківської літературної резиденції-2020.

 

Як повідомив Bagels & Letters, ними стали письменники Максим Беспалов (Дніпро/Львів) і Банді Шолтес (Ужгород), а також перекладачі Тетяна Родіонова (Київ) і Юрій Матевощук (Тернопіль).

 

Усі четверо пробудуть на Слобожанщині до середини вересня, занурившись не лише в роботу, а й міське культурне середовище. Щоправда через карантинні обмеження більшість контактів iз читачами доведеться перевести в режим онлайн. 

 

У кожного з «резидентів» — своя програма. Максим Беспалов працюватиме над романом «Пожежа», у якому розповість про долю галицької родини, що емігрувала до США.

 

Події у творі розвиваються у кількох часових вимірах, починаючи з ХІХ століття і до нашого часу.

 

Банді Шолтес їде на Слобожанщину саме за місцевими враженнями, оскільки наразі готує збірку оповідань, герої яких живуть у різних містах. Автор, аби вивчити регіональний колорит, уже побував у Варшаві, Львові та Одесі, і ось настала черга Харкова.

 

Де саме він шукатиме концептуальну автентичність, наразі сказати важко, але під час попередніх поїздок побував у хостелах, синагозі, лікарні, кебабних, гастрономах, надихався краєвидами Балтійського та Чорноморського побережжя. 

 

Тетяна Родіонова разом iз групою «VERBація» працюватимуть над перекладом роману Томаса Вулфа You Can not Go Home Again.

 

Окремі фрагменти книги вже виходили українською мовою у 1973 році, дякуючи Емілю Хоменку. Але, оскільки той захопився математикою і покинув літературу, «VERBація» планує завершити роботу, зберігши його стилістику.

 

А Юрій Матевощук у Харкові працюватиме над двома романами відомого польського прозаїка Корнеля Філіповича «Щоденник антигероя» та «Сад пана Нікче». Обидві книги присвячені подіям Другої світової війни. 

 

Той факт, що переможці відбірного конкурсу захоплюються історією, на думку членів журі, є добрим знаком.

 

«Українська література хоче заповнити пустоти, розриви пам’яті, — каже поет і перекладач Остап Славінський. — Тобто прагне бути трохи більше, ніж «фікшн», але водночас максимально використовувати всі можливості фантазії, оскільки лише через посередництво фікції можна ближче підступитися до правди». 

 

Проте президент українського ПЕН-клубу, письменник Андрій Курков вважає, що сучасні автори часто захоплюються вже розвіданими, «канонічними» темами з української історії, а хотілося б, аби письменники відкривали маловідомі, а то й взагалі невідомі сторінки. У цьому сенсі нинішній конкурс став для нього знаковим.

 

«Письменник — це ж розвідник історії, а не лише людина, яка її переказує, — вважає Курков. — Тож, беручи до уваги конкурси минулих років, я радий, що наразі відбулася еволюція як у сенсі можливостей використання резиденції, так і стосовно вибраних тем».