Марево малоросійського ГУЛАГу: що означають капітулянтські настрої у владі

До подібних історичних аналогій спонукають спроби лібертаріанської «команди Зе» ревізувати зусилля нації попередніх років у справі зміцнення безпеки та обороноздатності дер­жави. «Младореформатори», переважна більшість із яких свідомо уникала мобілізації, намагаються тепер усіляко замовчувати або принижувати героїзм і самовідданість борців Революції гідності, воїнів ЗСУ, добровольців і волонтерів у захисті Вітчизни. Їхній лідер закликає «припинити стріляти», не пояснюючи, яким чином у такому разі захищати Батьківщину. Інші дозволяють собі відверту брехню і ретрансляцію російських «качок». Обурливою була заява прес-секретаря президента Мендель про те, що українські військові нібито обстрілюють школи і дитячі садочки на тимчасово окупованих територіях Донбасу. Так званий «важковаговик» Леонід Кучма закликає не вести вогонь у відповідь по російських окупаційних військах та відновити торгово-економічні відносини з РФ. І таким чином унеможливити банкрутство родинного інтерпайпу олігарха Пінчука та посилити комфортні умови для енергетичного бізнесу путінського резидента Медведчука. 

 

Офіс президента, після чергового артобстрілу українських позицій і людських жертв, чомусь закликав Путіна «відновити контроль» над терористичними бандформуваннями. Цим самим легітимізуючи окупацію Росією частини Донбасу і надаючи інформаційний привід стверджувати, що на сході України відбувається громадянська війна, а не збройна агресія Кремля. Прогнозовано, що такою безвідповідальною заявою скористаються єврокапітулянти-лобісти Путіна як аргументом для нарощування кампанії iз зняття економічних санкцій із Російської Федерації. Не виключено, що такий меншовартістний контент є завуальованою пропозицією президента на васальну залежність України від Росії, яка розраховує реалізувати проєкт «Малоросія».

 

Як відомо, міжнародний суд у Гаазі незабаром розпочне розгляд по суті позову України до Росії за фінансування тероризму. Тому подібні «ляпи» влади можуть зашкодити позиції української сторони та посилити аргументацію Кремля. 

З’явилися й дивні меседжі посла Франції Крістін Дюмон стосовно сумнівності реалізації пропозиції Києва із введення миротворчого контингенту ООН на тимчасово окуповані території Донбасу. Схоже, що між Парижем, Берліном і Москвою вже обговорюються якісь сепаратні угоди на шкоду національним інтересам України. Союзники можуть схиляти Україну до прийняття таких умов припинення російської агресії, які зазвичай пропонують переможеному противнику. Адже прокремлівський тріумвірат Медведчука—Бойка—Рабіновича постійно вмонтовує у свідомість вітчизняного електорату думку про те, що Україна вже потерпіла поразку і тому домовлятися з Росією потрібно на умовах Путіна. Такою ж є позиція апологетів «руского міра» з об’єднання політичних сил Новінського—Кернеса—Труханова—Мураєва. Владі необхідно беззастережно виконувати конституційну норму про забезпечення національної безпеки держави. При наявності ознак її ігнорування кимось чи намірів до колаборації, невідкладно і рішуче повинні діяти президент, парламент, Генеральна прокуратура, СБУ і ДБР.

 

А перебуваючим у стані оманливої ейфорії чиновникам вкрай потрібно прискорювати спроможність оперативно і на випередження давати відсіч інформаційно-психологічній війні російського агресора і «п’ятої колони» та посилювати вже започатковане формування позитивного іміджу і репутації України у світі. Важливим кроком у цьому напрямi могло б бути нагородження указом президента України творців найрейтинговішого американського серіалу «Чорнобиль». Відкинути дріб’язкове з’ясування стосунків із представниками колишньої влади, взяти на озброєння їхні корисні напрацювання і врешті відчути себе дієвими бійцями воюючої країни. Вести пошук союзників у новому парламенті, щоб створити дієву коаліцію, а не залякувати суспільство, як це намагався «жартома» робити президент на останньому партійному з’їзді «СН» погрозою «будемо саджати». Чи не є зазначене початком відродження в демократичній Україні сталінського 1937 року? Може, черговий «вождь-слуга» узурпує владу та візьме в оренду в Путіна частину «Сибіру неосяжного» для малоросійського ГУЛАГу?

 

Очевидно також, що Президент і Верховний головнокомандувач України не може керуватися ідеологією так званого лібертаріанства. Оскільки вона фактично популяризує «толстовство» з його ключовим посилом «непротивление злу насилием».

 

Чи сприятиме такий світогляд, що не відповідає українським національним ідеалам, мобілізувати суспільство і західних партнерів на відсіч ворогу та досягнення переможного миру? Чи можливі успішні воєнні кампанії під керівництвом верховного головнокомандувача, який поділяє таку капітулянтську іделогію і є її провідником? Відповідь очевидна. І вона не на користь чинному главі держави. Подібні несподіванки для суспільства повинні бути унеможливлені в подальшому через суттєве коригування відповідного законодавства, що чіткіше регулюватиме процедуру перевірки кандидатів у президенти, народні депутати та інші посади у вищих органах державної влади.