Пам’ятаю, як після ХХ з’їзду партії (а вона тоді була одна) ми, школярі Стройненської восьмирічки Свалявського району Закарпатської області, громили гіпсову статую Сталіна у фойє школи. Вождя рознесли на шматки — на пам’ять про тоталітарне минуле. Мені тоді дістався ніс...

Дощ, як із відра, у Києві, і парасолька не рятує, а квиток на потяг аж на вечір. Тож вирішила перечекати в музеї — давно не випадала нагода трохи себе «побалувати» таким відпочинком. У Національний музей історії України прийшла втомлена, змокла і роздратована (ніяк не могла знайти потрібної вулиці).

Шановна редакціє! Я поважаю вашу газету і передплачую її, бо я патріотка, а ваша газета — патріотична. Та мене дуже вразила публікація від 21 жовтня під назвою «Не обирайте чужинців» (лист пана Поліщука з Києва. — Ред.).