Валерій Франчук на відкритті персональної виставки «Живі, бо пам’ятаємо» на тлі своїх картин. (з сайта ytimg.com.)
Дощ, як із відра, у Києві, і парасолька не рятує, а квиток на потяг аж на вечір. Тож вирішила перечекати в музеї — давно не випадала нагода трохи себе «побалувати» таким відпочинком. У Національний музей історії України прийшла втомлена, змокла і роздратована (ніяк не могла знайти потрібної вулиці). Співробітниця музею, яка зустріла в вестибюлі, забрала мокру парасольку, запропонувала... воду, печиво. Десь нагорі чулися голоси, про щось дискутували. Коли піднялася, здивувалась великій кількості молоді, що слухала лектора. Як виявилось, це лекторій «Відкрита школа історії». Тема про наслідки Другої світової для України зацікавила, тож долучилась до обговорення. Пожалкувала, що не киянка і не зможу відвідувати такі цікаві лекції. Та з’ясувалось, вони представлені і в iнтернет-просторі.
Вразила своїм трагізмом експонована в музеї виставка картин народного художника України Валерія Франчука «Розгойдані дзвони пам’яті», присвячена Голодомору. (Я вже давно збираю і оприлюднюю свідчення очевидців того геноциду). Шкода було, що її не бачитимуть мої земляки-конотопці. Втім, за сприяння директорки музею пані Тетяни Сосновської, ми отримали фотоматеріали, які використали на загальноміських заходах до роковин Голодомору.
Сподобалася своєю творчою новизною експозиція, присвячена воєнним подіям на сході. Але найбільше часу я провела в залі, де представлена реставраційна діяльність музейників. Просто не віриться, як вдалося відновити, здавалось, безнадійні експонати.
Музей живий, так не схожий на колишній, із порожніми залами та похмурими наглядачами по кутках. І я подякувала Богу за рясний дощик, саме завдяки якому я так гарно провела час у доброзичливій, гостинній атмосфері. Вже виходячи з музею, побачила дошку «Що ти дізнався з історії України?» Поряд з більш розлогим описом вражень діти своє захоплення виражали короткими, звичними: «Супер!», «Музей класний», «Тут кльово!», «Я люблю Україну і музей». До сердечок, намальованих дітками, я домалювала і своє.
Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>
На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>
Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>
Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>
Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>
