Аби душа українська!

23.12.2015

Шановна редакціє! Я поважаю вашу газету і передплачую її, бо я патріотка, а ваша газета — патріотична. Та мене дуже вразила публікація від 21 жовтня під назвою «Не обирайте чужинців» (лист пана Поліщука з Києва. — Ред.). Вона виявилася несправедливою, образливою, ксенофобською та провокаційною. Це правда, що у нас живуть люди різних національностей і різних релігій, традицій, а ми їх усіх поважаємо, бо ми — гуманна і миролюбна нація. Якщо правду сказати, то «чистих» етнічних українців теж не зосталося, бо наша кров змішана-перемішана вже давно. Прикладом чистокровної українки я себе вважала, допоки не довідалася, що частково маю і грецьку, і калмицьку кров. Моя подруга у Львові наполягала, що вона чиста українка, а потім дізналася, що її дід по матері був австріяком, а дід по батькові — чехом. А про асиміляцію з росіянами годі й говорити.

Можливо, багато українців схожі рисами на іранців або чеченців, бо «чорнії брови, карії очі»? Але всі ми в нашій Україні є нашими українцями з однаковими українськими паспортами і правами — людськими і політичними. І це справедливо. Аби тільки всі говорили українською мовою, бо вона — державна. Хто з нас більший патріот, не залежить від походження, і це довели добровольці на фронті й кримські татари.

А тепер щодо публікації. Пане Поліщук із Києва, у той час, коли «дійові особи» з «приємним поглядом» здавали Україну ворогу, не вельми переймаючись її обороною, а ворог «без страха і упрьока» вбивав українських солдатів і патріотів-добровольців, а також простих громадян за українську мову чи символіку, пан Коломойський зі своїми помічниками рятував Українську землю, зупиняв сепаратизм на Дніпропетровщині. Тисячі добровольців, волонтерів (неважливо, якої національності) зіграли ключову роль в обороні України, і вони заслуговують на нагороди, а не ті генерали-хвойди, які через своє недолуге керування кинули сотні наших вояків у Дебальцівський та Іловайський котли на неминучу погибель.

На мою думку, чужими на нашій землі є проросійські громадяни, яким є куди поїхати, якщо вони не люблять Україну, а також комуністи та їхні нащадки — ті можуть поїхати на Кубу.

Лідія КОЛОДЗЕЙЧАК
Бориспіль, Київська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>