У столиці та окремих регіонах продовжують палати автівки автомайданівців, журналістів та навіть співробітників посольств. Нагадаємо, що на минулому тижні, після оприлюднення даних учасників автопробігу до Межигір’я, невідомі підпалили близько двох десятків «залізних коней» у Києві.

Чи здатен полковник спецслужб скоювати правопорушення? Чи багато для офіцера в погонах важить присяга «Служу народу України!» — на ці запитання красномовні відповіді дають нещодавні випадки із людьми в погонах, які перебувають як на службі, так і у відставці.

МВС уперто не бажає визнавати, що 22 січня в результаті зіткнень на вулиці Грушевського в Києві трьох протестувальників застрелили саме силовики, а не хтось інший. Власне, в міліцейському відомстві розглядають версію, що в трьох загиблих — вірменина Сергія Нігояна з Дніпропетровщини, білоруса Михайла Жизневського та львів’янина Романа Сеника (помер від вогнепальних поранень за кілька днів) — стріляли співробітники міліції, але схиляються до інших версій, серед яких — і хуліганські мотиви, і вбивство з метою провокації.

Побитого активіста Майдану Ігора Луценка зловмисники викинули в лісі неподалік села Гнідин, що в Бориспільському районі. Там же невдовзі знайшли і тіло замордованого львів’янина Юрія Вербицького.

На вулиці Грушевського все ще спокійно. Схоже, для опозиції сигналом до поновлення бойових дій буде поведінка «регіоналів» у Верховній Раді на початку нової сесії, яка стартує сьогодні. А в минулі вихідні «передова» (принаймні підходи до другої лінії барикад) стали місцем паломництва туристів та навіть дітей із батьками.

Позавчорашнє народне віче на Майдані опозиція назвала «інформаційним мітингом». І недарма. Лідери трьох антивладних партій навмисно не скликали людей на Майдан — у межичасся, на мороз, але навіть за таких умов послухати промовців зібралося близько 30 тисяч небайдужих.

Якби в Україні все робилося як слід, анулюванням диктаторських законів, прийнятих 16 січня, справа не обмежилася би. Логіка подій вимагає оцінки рішень тих, хто ці закони підтримав. Оцінки того, в який саме спосіб вони були прийняті.

Харківську облдержадміністрацію ніхто не захоплював, місцевий Євромайдан — один iз найбільш інтелігентних в Україні, але очільникові регіону Михайлу Добкіну все скрізь ввижаються окупанти. Аби захиститися від «навали», він уже приміряв уніформу ВВ зі щитом, одягнув депутатський корпус облради у футболки «Беркута», а тепер — активно підтримав ініціативу створення «фронтової Народної гвардії».

Занадто явний «прогин» перед начальством досить часто обертається конфузом — тепер це точно знає міністр оборони Павло Лебедєв, котрий днями виступив із заявою про те, ніби 87% армійців підтримують Віктора Януковича. Виходить, що 13% — приблизно кожен восьмий офіцер — дії Головнокомандувача не схвалюють.

Одному українцеві Європа і справді допомогла. Міністр закордонних справ Леонід Кожара зазнав персональних «масованих бомбардувань» від колег зі США, Німеччини та інших держав ЄС iз вимогою дозволити покатованому Дмитру Булатову виїхати за кордон на лікування.