Амбіції «Ядерних відходів»

Амбіції «Ядерних відходів»

Короткометражна стрічка «Ядерні відходи» Мирослава Слабошпицького притягує все більше уваги та визнання попри свій відчужений настрій. Кохання у Чорнобильській зоні на тлi індустріальних засніжених пейзажів, фільм у відверто холодних тонах, однак, розтопив серця багатьох європейських кінофестивалів. Наразі, окрім «Срібного леопарда» кінофестивалю у Локарно, Гран–прі російського «Кіношоку» та «Золотої медалі» Белградського міжнародного кінофестивалю, в актив режисера потрапила ще й номінація на нагороду Європейської кіноакадемії (категорія — «кращий короткометражний фільм»).

Такий зворушливий, кумедний монстр

Такий зворушливий, кумедний монстр

Боротися з дитячими страхами можна по–різному. Благо, психологія регулярно продукує цілі томи наукових досліджень з цього приводу, а бабусі й дідусі завжди готові підказати щось зі свого досвіду. Але якщо ви свого часу неправильно пояснили дитині значення слова «монстр» і вона тепер, коли його чує, ховається під ковдру — цю дитячу фобію можна подолати за допомогою нового діснеївського мультика «Університет монстрів» (Режисер — Ден Скенлон, автор сценарію легендарних «Тачок»).

Юні художники малюють Україну

Юні художники малюють Україну

У Києві відбувся фінал першого національного проекту Всеукраїнського благодійного фонду Ігоря Янковського «Ініціатива заради майбутнього» — Всеукраїнської виставки–конкурсу дитячої художньої творчості «Мій рідний край — Україна». Переможців конкурсу минулої неділі урочисто вітали у легендарному «Шоколадному будинку» на Шовковичній, у залах якого милували око кращі роботи. Діти з цікавістю розглядали малюнки своїх товаришів по пензлю. Батьки, що супроводжували маленьких художників, прислуховувались до порад фахівців.

«Україна великою буде!»

«Україна великою буде!»

    Warning: Invalid argument supplied for foreach() in /home/clients/umoloda/inc/templates/news2.inc on line 44

Надворі літо. Спека панує на вулицях слобожанського мегаполіса. У цей час, мабуть, кожен городянин лине думкою кудись далеко–далеко, на берег синього моря, де цілюща солона вода, прохолодний бриз, спокій. Як у Миколи Бажана. Пам’ятаєте? «Тут тільки море й ти, тут тільки ритм і тіні, / Плавкий гекзаметр хвиль, мовчання берегів...» Бажан мав ідеальний слух і просто неймовірне відчуття ритму. Тому він так трепетно слухав море... Колись Вільгельм фон Гумбольдт не без подиву думав собі: «Чому це ритми старовинної поезії народжують у твоїй душі такий спокій?» Ось хоч би ті–таки гекзаметри. І якби він спитав про це в Бажана, той напевно відповів би: «Тому що гекзаметр — це лагідна морська хвиля, що мірно набігає на берег».

Всі статті рубрики