300 метрів відчайдушності

Попри заборону суду, в суботу секс–меншинам таки вдалося провести перший в Україні гей–прайд. Відбувся він, проте, не в центрі столиці, а подалі, біля кіностудії ім. Довженка. Напередодні організатори повідомили, що хочуть проводити не парад (який асоціюється зi святкуванням, карнавальністю), їхня мета — гей–прайд, що означає «акція протесту» або ж «правозахисна хода». За словами організатора Маршу рівності Володимира Науменка, ЛГБТ–спільнота у такий спосіб хоче проінформувати українське суспільство щодо дискримінації секс–меншин в Україні.

На марш зібралося небагато сміливців — близько 80 осіб. Міліції ж було незрівнянно більше — близько тисячі. Учасники переконують, що, якби не судова заборона, прийшло б більше представників ЛГБТ–спільноти. Є й інша думка: люди нетрадиційної орієнтації просто бояться — осуду, розголосу, мордобою врешті. «Напередодні голова КМДА Попов відверто назвав нас збоченцями, — каже один iз киян. — Мало до чого ще може вдатися влада». Можливо, саме тому українців на прайді було небагато, більшість учасників — росіяни та білоруси, а також німці та англійці. На питання «УМ», чи не відчували гості страху, гей із Білорусі Олег відповів: «Зовсім не страшно. У Білорусі ситуація значно складніша, ми не можемо зовсім проводити подібні акції».

У колоні мітингарів можна було помітити мера Мюнхена Хепа Монатцедера та депутата Європарламенту Марейє Корнеліссен, які заявили, що вони тут «як представники європейської підтримки». «Мені просто незрозуміло, чому сьогодні так багато поліції, — ділиться з «УМ» дещо спантеличений мер Мюнхена. — Я дуже радий, що цей парад таки відбувся. Обов’язково побачуся сьогодні з паном Поповим. Шкода, звісно, що його тут немає». Спробу провести гей–прайд у Києві пан Монатцедер називає «хорошим стартом». «Навіть ці 300 метрів, які ми пройшли, — вважає він, — це перша сходинка до того, щоб усі мали рівні права, незалежно від сексуальної орієнтації. Такі прайди не змінять відразу ситуацію, проте привернуть увагу суспільства до проблеми. У Німеччині ми чекали результату близько 15 років. Тепер, коли у нас проходять такі заходи, люди не сприймають їх агресивно, не протестують, а виходять дивитися на парад».

До речі, учасники київського маршу були звичайно вбрані, що є нехарактерним для таких заходів, оскільки в Європі гей–паради відбуваються з карнавальними та маскарадними елементами, учасники одягають боа, пір’я, екстравагантні костюми та розфарбовуються. Київський парад проходив лиш iз вигуками «Права людини — моя гордість!».

Організація заходу відбувалася в умовах величезної секретності. За дві години до маршу журналістів зібрали у центрі міста і до останнього не повідомляли, де саме відбуватиметься захід. Також організатори сказали, що прайд проводиться законно і напередодні вони обговорили з міліцією план безпеки, щоб не допустити сутичок та провокацій. Цікаво, що релігійні організації, які виступали проти гомосексуалістів, знали про місце проведення заходу. «Гадаю, хтось «злив» їм цю інформацію, бо був зацікавлений у тому, щоб на марші відбулися якісь НП», — припускає в розмові з «УМ» представник секс–меншин із Росії Ігор Кочетков.

Завдяки посиленій охороні серйозних сутичок не відбулося. Лише кільком агресивним громадянам вдалося прорватися до учасників Маршу рівності, проте їх відразу затримали. Невдоволені кричали «Ні гомосексуалізму в Україні!» та виривали плакати з рук учасників маршу. Міліція затримала 13 чоловіків. Після того, як марш закінчився, його учасників впустили до кіностудії, де на них уже чекав автобус, щоб таємно вивезти.

Але і після «завіси» за парканом студії ім. Довженка палали пристрасті. Першість вели вірні Московського патріархату, які прийшли з іконами та священиками таврувати гомосексуалізм. «Ми проти того, щоб вони (секс–меншини) влаштовували такі заходи. Це буде величезний гріх на всю країну, якщо вони проводитимуть такі марші», — заявляє пані Ольга.

«Махали кулаками після бою» і приблизно дві сотні прихильників партії «Свобода» на чолі з нардепом Андрієм Іллєнком, які прибули на місце вже після того, як марш відбувся. Іллєнко, здається, був засмучений своїм запізненням. «Ми не знали, де проводитимуть цю акцію, бо у нас немає зв’язків iз міліцією», — пояснив він. Взагалі ж депутат вважає, що «ніякого гей–параду не відбулося». «Вийшли на три секунди і помахали своїм прапором… З таким успіхом ці збоченці могли і в туалеті ним помахати під прикриттям міліції, — вважає депутат. — Це диктатура меншості. І ми не хочемо, щоб в Україні ця меншість нав’язувала свої ненормальні речі».