Любов і війна

08.05.2013
Любов і війна

Історія кохання колишніх військовополонених, італійця Луїджі Педуто та українки Мокрини Юрзук, яких познайомила, а згодом розлучила Друга світова війна, стала ще одним пам’ятником кохання у Києві. Зустрітися знову цим людям вдалося у 2004 році завдяки зверненню Луїджі Педуто у програму «Жди меня» на телеканалі «Інтер». А сьогодні, до Дня Перемоги, їм вирішили встановити в Києві пам’ятник, оскільки, незважаючи на відстань, час і незнання мови, ці люди протягом 60 років не забували і кохали одне одного.

Зараз пані Мокрині 93 роки. Її обранцю — 90. На 90–му році життя пані Мокрина, яка мешкає нині в Кривому Розі, отримала пропозицію руки і серця від Луїджі, проте переїздити в Італію не погоджується, говорить, що в Україні краще. У свою чергу, італієць щороку приїжджає до Мокрини і в найближ­чий час планує навіть переїхати в Україну і придбати тут будинок, поближче до коханої. Тому, як заявляють організатори, цей пам’ятник стане символом вічного кохання, яке може перебороти абсолютно все: час, відстань і навіть війну.

Учора на відкриття пам’ятника приїхав і сам Луїджі, який не зміг стримати сліз. «Коли я дізнався про те, що на нашу честь у Києві встановлять пам’ятник, я плакав — зізнається чоловік. — Це дуже важлива і зворушлива подія для нас iз Мокриною».

Познайомились ці двоє в 1943 році у таборі для військовополонених в Австрії. Мокрина першою звернула увагу на високого, красивого італійця, якому було дуже важко, тому дівчина вирішила допомагати йому. На той час в українки вже була донька Надя і Луїджі допомагав їй доглядати за дівчинкою, приносив їжу. У 1945 році фабрику, на якій працювали військовополонені, розбомбили, тому їм довелося тікати із міста втрьох: Луїджі, Мокрині та Наді. Здавалося б, з перемогою мав би настати щасливий кінець і в цій історії кохання, проте доля вирішила по–іншому, і закоханим не вдалося залишитися разом. Луїджі заборонили поїхати з Мокриною в Україну. Тоді вони вирішили разом переїхати в Італію, проте реалізувати цю ідею їм також не вдалося. Після війни кожен створив свою сім’ю, проте доля склалася так, що вони все–таки зустрілися. 25 років тому в Луїджі померла дружина, а в 1995 році Мокрина поховала свого чоловіка. Єдине, що залишилося в Луїджі від Мокрини, — це її адреса, яка через 60 років стала ключиком до хепі–енду.

  • «Як тебе не любити, Києве мій!»

    Щорічно в останній тиждень травня жителі столиці святкують День міста. Свято чекатиме буквально на кожному кроці y центрі міста, адже цього року програма заходів нараховує 35 різних художніх, культурно-освітніх і спортивних подій. >>

  • Кровна залежність

    У жінки, яку покусали собаки в Миколаєві, медики діагностували гостру крововтрату і хронічний сепсис, який є прямою загрозою для життя. Їй терміново потрібно кілька сеансів переливання крові. Лікарі просять усіх небайдужих городян надати допомогу і здати кров. Нагадаємо, потерпілій через отримані травми ампутували праву руку. >>

  • «По-моєму, чувак, нас кинули»

    Невідомий нещодавно виманив майже 40 тисяч грн. за уявне пальне у 67-річного фермера із Золочівського району Львівщини. З цього приводу ошуканий чоловік звернувся в поліцію. >>

  • Конвеєр репресій

    Учора в Сімферополі й Алупці окупованого Криму відбулися чергові обшуки у будинках кримських татар. За словами адвоката Еміля Курбедінова, у більшості випадків, затриманих людей у масовому порядку відвозять до так званого «Центру «Е» у місто Сімферополь (центр боротьби з екстремізмом при МВС Росії). >>

  • «Херсон» наснився

    У ватажка терористичної «ДНР» Олександра Захарченка вочевидь сталося сезонне психічне загострення. Інакше, як пояснити його чергове словоблуддя: мовляв, бойовики «можуть претендувати на Херсонську область й інші населені пункти». >>