Уперше нестачу їжі Віра Квят відчула ще до свого... народження. Бо ж з’явилася на світ голодного 1921 року і важила два з половиною кілограми. Вже через місяць у знесиленої недоїданням і вродженою вадою серця матусі зникло грудне молоко. За таких обставин виживали тоді далеко не всі немовлята. Врятувала її сусідка, котра також годувала своє маля груддю. Жінка взялася збризкувати своїм молочком нажовану мамою Віри й загорнуту в полотнинку хлібну «ляльку». «Смокчучи її замість цицьки, я вижила, — пригадує Віра Миколаївна. — І дав же Бог таке довге життя і таке собаче».

Вісімдесят років відділяють нас від трагедії, якою намагалися виморити–зламати український народ. Ті, хто пережив Голодомор і пам’ятає той страхітливий час, сьогодні вже розміняли дев’ятий десяток.