Згадати все. І записати

20.03.2013

Вісімдесят років відділяють нас від трагедії, якою намагалися виморити–зламати український народ. Ті, хто пережив Голодомор і пам’ятає той страхітливий час, сьогодні вже розміняли дев’ятий десяток. Але з кожним роком свідків тієї трагедії стає дедалі менше. Пройде ще десяток літ, і ми тільки з друкованих джерел зможемо дізнатися, як страждала Україна в 1932—1933 роках, як помирала, як виживала, як ділилася останнім шматком маторжаника... Отже, вважаємо своїм обов’язком зафіксувати свідчення нині живих очевидців Голодомору–геноциду. Відтак «Україна молода» звертається до своїх читачів із закликом долучитися до нашої акції: розпитати своїх рідних, близьких, сусідів про трагедію українського народу 1932—1933 років. Ваших листів чекаємо за адресою: 03047, Київ, пр. Перемоги, 50, редакція газети «Україна молода», «80–річчя Голодомору: Згадати все».

Упродовж року, коли ми відзначатимемо скорботну дату — 80–річчя Голодомору–геноциду, ми друкуватимемо свідчення очевидців трагедії. Після цього всі матеріали будуть передані до Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів в Україні».

  • Викинемо орду із Храму

    Кремлівський цар Ірод, прикидаючись миротворцем, винайшов нову формулу брехні, твердячи, що, мовляв, «русскіє і украінци — єдіний народ». Але ж звідки тоді споконвічна війна вовків в овечій шкурі проти нашої Вітчизни, чому геніальний Василь Симоненко писав: «Україно, ти моя молитва, ти моя розлука вікова, гримонить над світом люта битва за твоє життя, твої права»? >>

  • «Марусю, мовчи! Тут на базарі яєць більше, ніж у нас картоплі»

    Весна вже покликала господарів у поле. На базарах не проштовхнутися: люд вибирає насіння та міндобрива, шукає, чим би земельку покропити, щоб бур’яни не росли і зайвий раз не брати сапу до рук. «Візьміть ще оцей перепарат, під корінь внесете. Він стимулює ріст і зміцнює рослину», — припрошує продавець молоду жіночку, яка купує яскраві пакети з імпортним насінням. >>

  • Загиблих треба шанувати, а не робити з них дороговкази

    У 2012 році в лісовому урочищі поблизу села Мощена, що біля Ковеля, з’явилося нове військове кладовище. Навесні 1944 року тут точилися кровопролитні бої за Ковель, тому солдатських поховань у цій місцині є ще чимало. Відшукати їх і навіть ідентифікувати — справа благородна й необхідна. Бо війна справді не закінчена доти, доки не похований її останній солдат. >>

  • За бабці Австрії і під Російською імперією

    На початку ХХ століття Українська держава відновила свою незалежність, яку два її історичних сусіди — західний (Польща) та північний (Росія) — хитрощами, підступністю та збройною агресією ліквідували, а Україну загарбали та поділили між собою. >>

  • Рахівниця й тоталітаризм

    Як відомо, минулорічної весни наше Міністерство культури заявило про необхідність створення в Україні музею тоталітаризму, який би розкривав весь масштаб злочинів комуністичного режиму проти українського народу. >>

  • Норвезькі остарбайтери

    Лубенський благодійний фонд «Надія і Батьківщина» впродовж багатьох років розшукує в Україні громадян, які під час Другої світової війни були вивезені на примусові роботи до Норвегії, і підтримує творчі контакти з відповідними норвезькими установами. >>