Не піднімеш — не отримаєш

25.01.2013
Не піднімеш — не отримаєш

Платити за квартиру доведеться більше — причому найближчим часом. Уже майже тиждень влада привчає маленьких українців до цього фатуму: натякає устами перших осіб, м’яко пояснює та заміняє неполіткоректний вислів «подорожчання» значно приємнішим на слух — «вдосконалення системи диференційованих тарифів». У перекладі з чиновницької це означає, що уряд змусить усіх нас суттєво затягти паски.

 

Вони точно дадуть, якщо газ подорожчає?

Чому про цей крок заговорили саме зараз, зрозуміло. Політична ситуація нині найсприятливіша: парламентські вибори завершилися, до президентських ще далеко. Фінансові ж справи в Україні цьогоріч найважчі. З одного боку, ВВП держави за 2012 рік, ймовірно, зрiс менш ніж на один відсоток, хоча влада розраховувала бюджет iз прицілом на 3,9%! А «передвиборчий» 2012–й зумовлював збільшені витрати на «соціалку». Поєднання цих двох факторів означає суттєву «дірку» в державному бюджеті, залатати яку буде непросто. Тим паче економічні справи у нинішньому році також прогнозуються несолодкі — влада устами Прем’єр–міністра Миколи Азарова планує отримати приріст ВВП 3–4%, хоча незалежні експерти станом на сьогоднішній день дають щонайбільше 2,2%.

Плюс виплати за зовнішніми боргами, пік яких припадає саме на нинішній рік. «Виплати тільки за кредитами Міжнародного валютного фонду цьогоріч становитимуть 5,8 млрд. доларів», — каже «УМ» експерт школи політичної аналітики при Києво–Могилянській академії Сергій Кисельов. А окрім них, є ще євробонди, позики Світового банку тощо... У такій ситуації ми стаємо особливо залежними від зарубіжних кредиторів. «Треба домовлятися з МВФ і вирішувати, що робити з нашими боргами: чи повертати їх, чи реструктуризувати», — каже Кисельов, наголошуючи, що в будь–якому випадку кредити Фонду значно вигідніші за інші джерела грошових надходжень.

Зрештою, відновлення співпраці з Міжнародним валютним фондом та розмороження кредитної лінії у межах зарезервованих для нас 16 млрд. доларів виконує ще два важливі завдання: утворює фінансову «подушку» під можливою девальвацією національної валюти та дає сигнал іншим інвесторам, що з Україною можна працювати. Саме непоступливість української влади у тарифних питаннях вважалася тим гальмом, яке змусило МВФ припинити співпрацю: Фонд, мовляв, вимагав підняти ціни для населення за газ, а добра влада відповідала категоричним «ні».

Утiм такий погляд доволі поверховий. «Міжнародний валютний фонд насамперед цікавить збалансованість нашого державного бюджету, — пояснює Сергій Кисельов. — Питання тарифів — це лише один із пунктів вимог наших донорів. Проблеми ж українського бю­джету не вичерпуються одними лише цінами на енергоносії для комунального сектору. Чи не більшою мірою цю збалансованість порушують надмірні соціальні виплати при зменшених надходженнях». Іншими словами, підняття тарифів аж ніяк не гарантує, що Міжнародний валютний фонд автоматично погодиться надати нам черговий транш. Якщо в цьому пакеті не буде виконано інші їхні вимоги.

Маєш «євровікна» — не отримаєш субсидію!

Конкретні цифри зростання тарифів нині ще уточнюються. Неофіційно вважається, що влада готова підняти ціну «комуналки» на третину. Як відомо, центральна влада регулює вартість електроенергії та газу, а місцева — водопостачання та опалення. Тож звичною стала ситуація, що перші два показники є стабільними, а от два інших... «Ми нерідко бачимо, що тарифи на водопостачання і водовідведення у Києві подекуди є значно нижчими, ніж у регіонах», — каже Кисельов. Причому такі невідповідності не завжди є обґрунтованими. У «вдосконаленні», яке обіцяє нинішній Прем’єр, про заходи з протидії подібному самоуправ­ству регіональних комунальників поки не йдеться.

«Подорожчання саме газу не стане великою проблемою для населення, — стверджує експерт. — Проте вартість газу напряму впливає на ціну опалення, а вона подекуди є суттєвою». Окрім того, вартість опалення визначають на місцях — і цей показник буває досить суб’єктивним. Журналісти порахували, на скільки може піднятися вартість оплати за «комуналку». Так, плата за опалення середньостатистичної однокімнатної квартири у Києві площею 32 квадратні метри зросте на 75 грн. у порівнянні з середньостатистичними 228 грн. Обігрів двокімнатної квартири площею 47,5 метра подорожчає на 110 грн. і становитиме 443 грн. на місяць (нині 333 грн.). Ті, хто живуть у трикімнатній квартирі площею 68,2 метра, розкошеляться на зайві 146 грн. (нині 441 грн.). І, нарешті, власники чотирикімнатного житла площею 84,9 метра додадуть до суми квартплати ще 161 гривню (нині вони платять 596 грн.).

Влада у своє виправдання заводить ту ж саму мантру, що і в 2010 році. Мовляв, ціновий удар найбільше зачепить багатих, а от бідні отримають компенсації. «Проте досвід показав: процес отримання субсидій — попри бадьорі запевнення влади — зовсім не такий простий. Людина все одно змушена самостійно оббивати пороги держустанов, отримувати довідки, потім нести ці документи в організацію, що нараховує пільги, знову вистоювати черги», — констатує Сергій Кисельов. Плюс сімейні обставини багатьох претендентів на державні субсидії зводять їхнi старання нанівець.

Але і це ще не все. Оскільки влада обіцяла не допомагати багатим, то виникає закономірне питання: а де шукати критерій заможності? І тут усе може бути надзвичайно суб’єктивно. «Влада поки що не сформувала такі критерії, але йдуть розмови, що комісії дивитимуться, який у квартирі телевізор, чи є інша побутова техніка. Поширюється інформація — щоправда, на рівні чуток, — що заможними вважатимуться ті, хто має встановлені так звані євровікна», — каже Кисельов. Ну а на місцях влада може підходити до виявлення «багатих» ще креативніше. І, звичайно, розмитість критеріїв зазвичай провокує корупцію.

Подорожчання без реформи — гроші на вітер

Опозиція та незалежні експерти не можуть збагнути владних евфемізмів щодо тарифної політики. «Ще чотири місяці тому Микола Янович переконував усіх, що ніякого підвищення тарифів не буде. А ви ж розумієте, що Прем’єр не може обманювати свій народ, тому він і каже, що не підвищує тарифи, а просто «вдосконалює їх», — сказав колишній міністр житлово–комунального господарства Олексій Кучеренко. На його думку, про жодне вдосконалення не може йтися, адже уряд не зробив нічого для підготовки споживача до підвищення тарифів, не відбулося ніякої модернізації, оновлення, тому не можна говорити про підвищення тарифів, оскільки народ зовсім не готовий до таких змін. «За рахунок чого люди платитимуть більше за комунальні послуги, коли нічого не вдосконалено, не змінено, а заробітня платня залишається незмінною?» — заявив Кучеренко.

Екс–чиновник переконаний: річне зростання тарифів має бути законодавчо врегульоване і відповідати рівню зростання реальних доходів населення та супроводжуватися реальним підвищенням якості. Ну і, звичайно, заклик «Тарифи для багатих» є урядовим рiмейком непродуманих новацій Черновецького в 2007—2008 років.

«Це чергова спроба непрофесійних дій усупереч економічним законам. Соціальна справедливість у світі регулюється податками для багатих та субсидіями для бідних, — пояснює колишній міністр. — Як можна піднімати ціни на тепло, коли ціна на газ залишається старою? Люди й по сьогодні не знають, скільки ж насправді країна платить за газ, для народу — це просто таємниця за сімома замками». На думку Олексія Кучеренка, великою помилкою стало непідготовлене підняття в 1,5 раза ціни на газ для підприємств теплокомуненерго в серпні 2010 року. У той же час серйозною і важливою проблемою, яку треба негайно вирішити, залишаються різні ціни на газ для населення та підприємств теплокомуненерго. «Загальнодержавна програма реформування і розвитку житлово–комунального господарства на 2009—2014 роки просто провалена», — вважає Кучеренко.

«Ситуація, яка склалася на сьогодні, не є простою, під час правління нашого уряду також не все було досконало, але такого безладу і замилювання очей народу точно не спостерігалося. Як можна пояснити ситуацію, коли ще у вересні минулого року міністр ЖКГ звітував, що програма реформування виконана на 89,2%? Це просто маразм, адже відсоток виконання реформ не можна підрахувати з такою точністю», — обурюється колишній міністр, нагадуючи, що сьогодні Президент дає зовсім протилежну оцінку — рівень виконання він оцінив на 15—20%.

Фінансуватимемо ремонт своїх осель чи «Межигір’я»?

Олексій Кучеренко ствер­джує: передумовою підвищення тарифів має стати розробка та ухвалення загальнодержавної програми модернізації житлового фонду та прийняття закону про перший капітальний ремонт будинків застарілого житлового фонду. Як відомо, програми щодо ОСББ немає, проте вона мала з’явитися ще в 2010 році. Фінансування не відбувається і знову ж виникає питання, чи грошей в державі просто немає, чи вони, як завжди, не там, де треба. «Я не хочу вдаватися до деталей і дискутувати щодо цього питання, бо я переконаний, що гроші в дер­жаві є, їх просто потрібно гарно пошукати», — заявляє колишній міністр.

Важливим питанням є й те, «куди ж підуть гроші після підвищення тарифів». «Люди, можливо, лояльніше і з порозумінням ставилися б до інновацій щодо підвищення, якби вони були впевнені, що їхні кошти підуть на модернізацію ТЕК, на заміну котлів, труб та обладнання лічильників. Але ж кожному відомо, що відбуватиметься з цими грошима», — заявляє Олексій Кучеренко.

«Потрібно відкрити державний реєстр отримувачів соціальної допомоги та монетизувати пільги, — каже «УМ» відомий український адвокат, публіцист та громадський діяч Тетяна Монтян. — Адже ні для кого не є таємницею, що в Україні більшість соціальних виплат отримують заможні люди, а не ті, хто справді цього потребує. Також частіше пільги надають родинам і всім пенсіонерам, а не окремим особам. Якщо не буде відкрито державного реєстру, який контролює, хто саме до нього потрапляє, та не буде здійснено монетизації пільг, про встановлення соціальної справедливості між бідним і заможним населенням і мови не може бути. В такому разі говорити про обіцяний соціальний захист просто смішно. А оскільки, як бачимо, нічого не робиться у цьому напрямi, то не треба бути екстрасенсом, щоб передбачити результат цих запланованих змін у сфері комунальних послуг».