Чому негідники в пошані

20.12.2012

Як же збіднів теперішній світ, особливо Україна, на християнські чесноти та людські цінності, якими повинна жити кожна людина! Поміркуймо про те. Є в нас незалежна держава. Всі знаємо, що воскресла вона на крові й кістках полеглих героїв. То чому ми не будуємо її з такою любов’ю, з якою вмирали ці славні лицарі? Хто вирвав iз наших сердець любов до рідного краю? Чому продаємо свої грішні душі за юдині срібляки? І кричимо: «Банду геть!» А що ми робимо, щоб тiєї банди не було? Безліч «чому», а відповідь одна, яку дає нам наш Президент В. Ющенко, який у серцях багатьох українців назавжди лишиться ним. Він часто повторював: «Хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього». У міжнародних відносинах він був і є шанованою людиною. Завжди і всюди вмів повести себе і засвідчити, що ми — культурний, цивілізований народ, якого треба шанувати і рахуватися з ним. Показав світові Україну, її славну і трагічну історію.

На жаль, ми не вміємо віддати шану тим, кому вона належить, а служимо і вихваляємо всяких негідників, які руйнують нашу державу. Хіба не бачимо, як ставиться до нашої незалежності північний сусід? План Кремля виконується успішно. З української мови зробили «двоязичiє», написали спільну історію, де не згадуються наші героїчні події і постаті. Всі телеканали захопили олігархічні клани і показують те, що компрометує українців, притому все російською мовою. Хіба такої України ми хочемо, чи за таку пролилося стільки крові? Прокинься, український народе, бо сплячого обкраденого тебе збудять і замість волі побачиш «віз на Сибір» біля своєї оселі.

Дорогі українці! На жаль, наша патріотична сила не потрапила в парламент, та воно й не могло бути по–іншому. Буквально всі, без винятку, працювали проти нас. А «Регіони» старалися якомога більше облити брудом Ющенка. «Наша Україна» серед тих збурених галасливих людей стояла, як той острівець, захищаючи честь і гідність нації, намагалася донести до людей правду про ситуацію в державі й що треба робити, щоб вийти з тiєї прірви, над якою стоїмо. Та ніхто нікого слухати не хотів. Усі рвалися до влади в будь–який спосiб, навіть злочинний. У «Нашої України» не було мішків iз грішми, про що добре знали олігархічні клани, тому й кричали: «Ющенко не пройде!» Ми нікого не ображали, зате ображали нас. Прикро, що інколи навіть від «свободівців» можна було почути образливі слова, чого не повинні були робити, бо ті партії споріднені ідеєю. Вони мали б доповнювати одна одну. Зате В. Ющенко вчинив шляхетно і висловився в газеті «Україна молода»: «Хто обере «Свободу», нехай не сумнівається, це — гарний вибір, це молода, ще малодосвідчена команда патріотів. А досвід — справа наживна».

Півсотні патріотів достатньо, щоб контролювати ситуацію у Верховній Раді. Тоді у нас нізащо не пройшов би Закон про мови, ухвалений «регіонами», литвинівцями, комуністами та перебіжчиками з БЮТ. Ми також постійно наголошували, що «Наша Україна» і «Свобода» повинні бути в парламенті, щоб захистити честь і гідність українців, бо розуміли, що «Наша Україна» — це досвід, розум, стратегія і широкий світогляд державотворення. «Свобода» — це молодість, завзяття і великий порив до чину. Такі об’єднані патріотичні сили могли, як кажуть у народі, «гори перевернути». Але, на превеликий жаль, так не сталося. Проте ми, «нашоукраїнці», трагедії з того не робимо. У Верховній Раді є 450 обранців, а «нашоукраїнців» устократ більше, і ми постараємося впливати на роботу Верховної Ради.

Правда і чесність, любов і пошана — такими цінностями ми будемо жити і закликати один одного.

А тепер хочемо звернутися до Центрального проводу «Нашої України». Те, що ми не потрапили до парламенту — це не трагедія. Ідея і шлях, яким прямує «Наша Україна», є правильним і ніколи не буде програним. Люди, які витримали всі випробування і не піддалися зневірі й спокусі, заслуговують на найвищу пошану. Ми на місцях будемо оновлювати низові осередки і запрошувати до членства людей ідейних, відданих, випробуваних патріотів. Хочемо частіше чути і бачити будівничого нашої держави, патріота України Президента В. Ющенка і всіх Вас, шановні друзі.

М. Петрощук–Кушпета,
полiтв’язень, учасник Кінгiрського повстання,
член Всеукраїнської координаційної Ради Союзу українок,
Ю. Лукомський, учасник вiйни, iнженер, М. Король,
керiвник Юнь–Сiчi, Л. Садловська, iнженер, С, Колiда,
бухгалтер, В. Кiнах, бухгалтер, усього 13 пiдписiв
Львівська область
  • Аби жолуді, а до дуба — байдуже...

    Чисельність населення у будь-якій країні є фактором, що безпосередньо впливає на подальший розвиток суспільства — уповільнює чи прискорює його, а також вважається базисом економічного, соціального, політичного, культурного, духовного та інтелектуального розвитку держави. >>

  • Яйце, прапор і безсмертна душа

    На перший погляд, це несумісні речі, проте вони є різними формами матерії та енергії, перетворені фізикою і біофізикою. Багато тисячоліть людина пізнавала Світ — від плескатої Землі до нейтрона й пульсара; пристосовувалася до природи, накопичувала досвід використання природних явищ на свою користь. Незрозумілі явища приписували «галузевим» богам; творилися міфи, з яких формувалася релігія. >>

  • Історія повторюється і вчить

    Події, які відбуваються у сучасному світі, вимагають від нас, українців, бути особливо пильними. Озвіріла влада Москви йде на все, щоб порушити встановлений мир і порядок у світі, одурманити населення Росії, виправдати свою агресивну політику щодо своїх сусідів. Особливу роль у цій справі відіграє Московська церква як підрозділ ФСБ. >>

  • Прийми, загарбнику, нашi дари...

    Проблеми, притаманні нашому життю, не зникли після виборів до Верховної Ради, а лише загострилися та ще й довели, що виборець не мудріший за дурного карася. Подивімося на партії, які прийшли в парламент. >>

  • Фальшива назва держави

    Після Полтавської битви 1709 року, зламавши незалежницький спротив волелюбних українців на чолі з Мазепою, московський цар Петро І в 1721 р. проголосив Московію називати Росією, а себе — імператором Російської імперії, хоча Залісся (тобто Московія) ніякого відношення до Київської Руси-України не мало, її історичне минуле — в Золотій Орді. >>