Учора з Києва від'їхала делегація закордонних експертів, які оглядали можливі місця для «Євробачення». На жаль, обіцяний остаточний варіант, де ж саме відбуватиметься конкурс, не названо. Конкуренція зберігається між Палацом спорту та Міжнародним виставковим комплексом. «Варіант провести все на лайнері ми відкинули. Насправді це не нова ідея: організатори фестивалю пропонують конкурс на воді всім країнам, де свого часу відбувалося «Євробачення» і на території яких є море. Досі жодна з них не погоджувалась — надто ризиковано», — розповів президент Національної телекомпанії України Олександр Савенко. Над рештою ж варіантів іноземці вирішили ще помізкувати. Що краще — добудовувати нове приміщення (виставковий комплекс) чи відновити старе (Палац спорту)? До того ж, необхідно, щоб поруч із комплексом була достатня кількість готелів для розміщення потоку фанатів, груп підтимки та журналістів.

Майже півроку тривав ремонт ізолятора на Подолі. Оскільки всі 33 камери облаштовували згідно з нормами Європейського комітету проти тортур та Єврокомісїі з прав людини, кінцевий результат дійсно вражає. Тут є і камери спостереження, і телевізори, а кімнати для проведення побачень зроблені за західними стандартами, які раніше ми могли побачити лише у голлівудському кіно. Тепер і в нас є скляні перегородки і телефони для розмови.

Українцям скуповувати долари у великій кількості, як це зараз роблять росіяни, не обов'язково. Про це впевнено кажуть учасники вітчизняного ринку. Як пояснив «УМ» заступник директора інформаційно-аналітичного центру Асоціації українських банків Ігор Руденко, зв'язок між українськими та російськими банками досить слабкий для суттєвого впливу одних на інших. «Обсяги міжбанківських кредитів надзвичайно малі, — прокоментував Ігор Руденко. — У них і своїх грошей достатньо». Теоретично проблеми можуть виникнути хіба що у клієнтів вітчизняних банків, які проводять грошові обороти (в російських рублях) через російські банки, які «попали під кризу». Обсяги таких операцій, повідомили в АУБ, надзвичайно малі. Отже, клієнти українських банків можуть не хвилюватись, а населення, що має запаси в рублях чи гривнях, тим більше.

Учора зранку було блоковано адміністративний кордон між Південною Осетією та Грузією. «Прохід через адміністративний кордон закрито. З боку Грузії уздовж кордону розміщені грузинські військові, з боку Південної Осетії — правоохоронні органи республіки», — цитує «Новости-Грузия» представника Південної Осетії у Москві Дмитра Медоєва. Ескалація конфлікту почалася позаминулої ночі, коли південно-осетинська сторона захопила 50 «грузинських бойовиків», яких звинувачували в незаконному проникненні на південно-осетинську територію. Як виявилося пізніше, це були грузинські військовослужбовці. Прем'єр-міністр Грузії Зураб Жванія, спробував заспокоїти пристрасті: він спростував повідомлення про мобілізацію в грузинських збройних силах і сказав, що на провокацію його країна не піддасться. Грузія поки що не збирається проводити військову операцію проти південно-осетинських збройних формувань, сказав прем'єр: «Ми підтверджуємо наш політичний курс на мирний діалог. У нас є постійний контакт з керівництвом Росії і російськими миротворцями, є також контакти з осетинським населенням Цхинвальського регіону». У той же час він додав, що влада готова до всього.

Насправді претендентів на звання українського міста, де вперше офіційно зіграли у футбол, було декілька. Але прискіплива експертиза вирішила зупинитися на факті, зафіксованому в польській пресі позаминулого століття. Тож тепер вважається, що перший футбольний матч українці зіграли 14 липня 1894 року у Львові, який тоді входив до складу Австро-Угорської імперії, між місцевою командою «Сокіл» і спеціально прибулою до столиці Галичини збірною польського Кракова. Зустріч відбулася на новозбудованому стадіоні у рамках другого зльоту гімнастичного товариства «Сокіл» і тривала... аж 6 хвилин. Історичний м’яч через 360 секунд після початку забив львів’янин Володимир Хомицький.

Уже тиждень Одеський міський сад «прикрашають» написані фломастером плакати із закликами допомогти митцям у боротьбі з місцевою владою. Люди, які писали ті лозунги («Не в грошах щастя», — говорять художники. «А в їхній кількості», — говорить влада», «Скажімо «ні» свавіллю можновладців», «Влада обкрадає нещасних художників»), розповіли, що адміністрація Приморського району наполягає на перенесенні ринку прикладного мистецтва в інше місце. Це, м'яко кажучи, суттєво зашкодить їхньому бізнесу. Адже одесити і туристи десятиліттями приходять по покупки і просто подивитися на роботи саме в Міський сад, розташований у центрі міста. Як стверджують художники, «вигнати нас з Міського саду — все одно, що забрати художників з московського Арбату чи з Андріївського узвозу в Києві».