Уже тиждень Одеський міський сад «прикрашають» написані фломастером плакати із закликами допомогти митцям у боротьбі з місцевою владою. Люди, які писали ті лозунги («Не в грошах щастя», — говорять художники. «А в їхній кількості», — говорить влада», «Скажімо «ні» свавіллю можновладців», «Влада обкрадає нещасних художників»), розповіли, що адміністрація Приморського району наполягає на перенесенні ринку прикладного мистецтва в інше місце. Це, м'яко кажучи, суттєво зашкодить їхньому бізнесу. Адже одесити і туристи десятиліттями приходять по покупки і просто подивитися на роботи саме в Міський сад, розташований у центрі міста. Як стверджують художники, «вигнати нас з Міського саду — все одно, що забрати художників з московського Арбату чи з Андріївського узвозу в Києві».
Те, що влада таки налаштована досить рішуче, підтвердили слова мера Одеси Руслана Боделана. На брифінгу в міськраді він досить різко покритикував теперішній вигляд міського саду: «Не думаю, що одесити в захваті від того, що там відбувається. Один із найпривабливіших куточків Одеси сьогодні практично перетворився на ринок, де реалізуються сувеніри сумнівної художньої цінності». Одеський голова додав, що міський сад був візиткою Південної Пальміри, коли художники малювали там портрети перехожих, а не продавали все підряд. У подальшому, згідно з проектом реставрації та реконструкції площ, парків культури і відпочинку Одеси, сучасний вигляд міського саду буде змінений. Власне, свого часу під подібним приводом — упорядкування торгових місць — з Андріївського узвозу хотіли прибрати столичних «коробейників». Однак київським митцям вдалося порозумітися з владою і мирно врегулювати конфлікт.
В Одесі протистояння художників з торговцями всілякими сувенірами і лубочними виробами триває вже давно. З новою силою конфлікт спалахнув, коли першим було запропоновано узаконити свою діяльність у вигляді патенту на торгівлю і платити податки, як це роблять їхні сусіди, що продають лубочний товар. Скажімо, продавців розписних матрьошок, які уклали відповідні угоди і сумлінно сплачують податки, ніхто й не збирається чіпати. А торговцям камінцями, ланцюжками та іншим дріб'язком, привезеним з ринку «Сьомий кілометр», доведеться шукати інше місце для лотків. Деякі з них вже залишили нагріті місця, згорнувши рундуки на переконливі прохання хлопців у міліцейській формі. Залишитися мають право лише творчі люди, список яких невдовзі визначить спеціальна комісія.
Близько 300 художників, об'єднаних у спілку «Художник», зустріли це рішення міських чиновників з протестом. Вони мотивують це тим, що їхні роботи є естетичним оформленням центру міста. А тому оплачувати займану площу торгівлі, а точніше виставки картин, вони не бажають. Майстри пензля вже пікетували будинок Приморської райадміністрації, вимагаючи скасувати рішення щодо надання їм статусу приватних підприємців з оплатою податків. Учора художники пікетували будинок міськради, сподіваючись бодай на її розуміння. Тим часом обізнані люди кажуть, що нічого не вирішиться, поки учасники конфлітку не сядуть за стіл переговорів...
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
