Усі три збірки віршів цих, начебто несхожих між собою авторів, — немов міні–енциклопедії ра­дян­ського і пострадянського буття, в якому грайливе минуле змішалося з шипучою піною новомодних стилів. Утім, хай там як, але путівники з новітньої історії, сповнені пташиною мовою високої поезії, — явище не рідкісне, але зникаюче. Оскільки нині більш актуальна синхронність із жаргоном епохи, а не екзотична «хроніка лі­верної ковбаси», як у збірці художника Володимира Старикова, де життя проживається за «мапами контурними в плацкартному».

Літераторка і співачка Ірена Карпа разом із музикантами зі свого гурту QARPA почала записувати дев’ятий студійний альбом. Перша пісня платівки вже готова. Трек має назву «Тахікардія», слова належать львівському письменнику Юрію Іздрику.

Ідея створити театр у селищі Жуковського (по–народному просто «Жуки») і через п’ять років здається божевільною: по один бік тут закінчується типовий харківський житловий масив, а з іншого — починається чистісіньке поле, обрамлене на далекому горизонті кількома самотніми тополями. Але театральний народ, спраглий до чесних постановок, регулярно заповнює усі сорок шість місць­ невеликого камерного залу, де господарі нерідко змушені виставляти і ряд приставних стільців. Ольга та Дмитро Тернові — режисер і продюсер «Театру на Жуках» (а за сумісництвом — ще й актори) — кажуть, що в реалізації найфантастичніших ідей їм допомагає неймовірний збіг обставин.