Твори для дітей (а надто для юнацтва) — літературний сфінкс, що своїми загадками ставить всіх у глухий кут: батьків, учителів, видавців. Чому до улюбленої книжки вашого дитинства власні діти ставляться байдуже? Чому дорогий вам класичний роман нецікавий сину–школяреві? Чому розкішні ілюстрації модного художника не перетворюють видання на бестселер?

До сьогодні найвизначнішою картиною у фільмо­графії культового режисера Рідлі Скотта був, звісно ж, «Чужий», який має кілька «Оскарів» та численні призи інших престижних фестивалів. Але, схоже, вже від завтра цей факт у біографії сімдесятип’ятирічного корифея може бути відкоригований — у прокат виходить «Прометей», блокбастер, який обіцяє Рідлі всесвітній резонанс і новий виток цікавості до своєї персони.

Минулого тижня під час фестивалю в рамках Днів української культури в польському Щецині молода група із Запоріжжя під назвою «Крапка» мала навдивовиж гарячий прийом місцевої публіки. Рік тому хлопці вже виступали у Польщі — на 20–му фестивалі української культури у Кошаліні — наймасштабнішому форумі української культури в Польщі.

Друкуватися авторка цієї київської містерії почала в Росії наприкінці 80–х років, до Літературного інституту її не прийняли, тому пішла в андеграунд, публікуючись у маргінальних виданнях на кшталт «Мітіного журналу». Чому не прийняли?