Переможна «Марсельєза» Франсуа

Переможна «Марсельєза» Франсуа

«Я пишаюся тим, що зміг знову дати людям надію», — скромно виголосив новообраний президент Франції Франсуа Олланд перед своїми прихильниками на площі Бастилії в Парижі, коли вже стало очевидно, що саме він на наступні п’ять років оселиться у Єлисейському палаці. Попередній очільник держави Ніколя Саркозі, який, попри рейтингове відставання, до останнього сподівався наздогнати суперника, був змушений визнати свою поразку. Ще увечері в неділю, невдовзі після закриття виборчих дільниць і оголошення результатів екзит–полів, він зателефонував Олланду, щоб привітати з перемогою. Станом на вчора по обіді остаточних підсумків голосування ще не оприлюднили, проте вже було очевидно: кандидата від опозиційної Соцпартії підтримали майже 52% французів, що прийшли на виборчі дільниці, чинного главу держави — трохи більше 48%. Явка становила понад 81% — люди так хотіли проголосувати, що терпляче вистоювали у досить довгих чергах до дільниць.

Затягнутий ПАСОК

Затягнутий ПАСОК

Результати дострокових парламентських виборів, які відбулися минулої неділі у Греції, посіяли в країні ще більшу невпевненість у майбутньому. Під час кризи влада зазвичай програє — у Європі ця тенденція останнім часом особливо помітна. Найпроблемніша з країн Євросоюзу не стала винятком: лівоцентристська ПАСОК (Соціалістична партія) та правоцентристська «Нова демократія», які сформували проєвропейську антикризову коаліцію в листопаді минулого року, у загальному підсумку програли меншим політичним силам, які виступають проти жорсткої економії. За результатами підрахунку 99,7% бюлетенів, «Нова демократія» посіла перше місце — майже 18% голосів, що дає їй 108 із 300 парламентських мандатів. ПАСОК із 13% прийшов до фінішу третім, отримавши 41 місце в парламенті. Для більшості колишній коаліції не вистачає принаймні двох депутатів...

Хто не хоче кращого життя?

Хто не хоче кращого життя?

Минула неділя в Європі стала справжнім днем виборів. Окрім Греції, новий парламент обирали також вірмени, а громадянам Сербії випало обновити одразу всю владну вертикаль: там одночасно відбулися і парламентські, і президентські, і вибо­ри до місцевих органів влади.

Втретє буде

Втретє буде

«Потєрпі, всьо лучше, чєм в Москвє», — заспокоює мати хлопчика років десяти, затиснутого натовпом у київському метро в недільну «годину пік». Москвичів на вулицях Києва цими днями багато як ніколи. «Усі намагаються кудись утекти з міста й дітей вивезти, бо інакше доведеться сиднем удома сидіти — весь центр Москви перекрито, машиною не проїдеш, метро й громадський транспорт ходить обмежено. І неспокійно — всюди повно поліції!» — пояснює інша втікачка з Білокам’яної.

Перекриті й запруджені правоохоронцями вулиці та станції метро, прискіпливий огляд усіх «підозрілих», помиті ледве не з шампунем тротуари — так Москва готувалася до найбільшого (що там той День Перемоги!) цього року травневого свята: інавгурації новообраного президента Росії Володимира Путіна. Підтягнутий тілом і обличчям, засмаглий (чи це гример пройшлась бронзантом по виточених пластичними хірургами мужніх рисах?) і сповнений рішучості утриматися в кріслі щонайменше на 12 найближчих років, ВВП під бій курантів Спаської вежі карбованим кроком чекіста увійшов до Андріївської зали Кремля, пройшовши до свого третього президентства фактично по трупах. Напередодні поліція жорстоко розігнала акцію опозиції — як твердять російські блогери, принаймні одного юнака «ОМОНівці» забили до смерті. Офіційно цю інформацію, звісно, не підтверджено, проте щонайменше однією жертвою мітинг ознаменувався без сумнівів: намагаючись зняти людське море з вигідного ракурсу, зірвався з пожежної драбини й загинув фотограф. Та російська опозиція, в ефективність якої за путінського режиму багато хто не вірить, довела, що ховати її все ж рано: попри драконівські заходи безпеки, охочі сказати Путіну своє «фу» вийшли на вулиці й учора. Результат прогнозований: синці, кров, арешти...

Всі статті рубрики